Райх'я Ейно Абрамович

Райх'я Ейно Абрамович
Eino Rahja
Народження20 червня 1885(1885-06-20)
Кронштадт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть26 квітня 1936(1936-04-26) (50 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
туберкульоз
ПохованняКозацьке кладовище Олександро-Невської лавриd
Національністьфін
Країна Російська імперія→
СРСР СРСР
ОсвітаPetrograd International School of Red Officersd
Роки служби1917-1936
ПартіяКомуністична партія Фінляндії (1927), Російська соціал-демократична робітнича партія (1910-ті) і КПРС
Звання Комкор
Війни / битвиРеволюція 1905—1907,
Громадянська війна у Фінляндії
Нагороди
Орден Червоного Прапора | | Орден Червоного Прапора
CMNS: Райх'я Ейно Абрамович у Вікісховищі
ЦК КПФ в Москві в 1920 році. Зліва направо: К. М. Ева, Юкка Райх'я, Яло Кохонен, Куллерво Маннер, Ейно Райх'я, Манді Сірола, Юрьйо Сірола.

Райх'я Ейно Абрамович (фін. Eino Rahja; 20 червня 1885, Кронштадт — 26 квітня 1936, Ленінград) — фінський і російський революціонер — комуніст, партійний і державний діяч. Брат Юкки Райх'я і Яакко Райх'я. Комкор.

Біографія

Ейно народився 20 червня 1885 року в Кронштадті в родині робітника з Петербургу Аапо Міконпока Райх'я (фін. Aapo Mikonpoika Rahja). В родині було дев'ять дітей, старші з яких народилися у Калайокі, перш ніж родина переїхала у 1876 році до Санкт-Петербургу. Ааппо працював на залізниці поки не помер у лютому 1902 року впаслідок аварії на роботі. Після цього утримання родини лягло на плечі 16-ти річного Ейно.

Працював слюсарем на Фінляндській залізниці. В 1903 році вступив до РСДРП, зблизився з більшовиками. Під час революції 1905-07 років був організатором перевезень зброї і нелегальної літератури. У 1911-1917 роках на партійній роботі в Петрограді. Після липневих днів 1917 року — в охороні В. І. Леніна на його шляху з Сестрорецького Розливу до Фінляндії і назад до Петрограду. Зв'язковий між ЦК РСДРП(б) і Леніним.

У 1918 році, під час громадянської війни в Фінляндії, призначений командиром загону фінської Червоної гвардії. Один з організаторів битви за Тампере. Після поразки «червоних» у війні переїхав до Радянської Росії, де і мешкав до кінця життя.

У 1919-1931 роках на військово-політичній роботі в РСЧА, під час Громадянської війни в Росії — комісар стрілецької дивізії, діяла в Карелії. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора. Один з засновників Комуністичної партії Фінляндії, член ЦК КПФ в 1918-1927 роках, делегат від КПФ на I-м і III-м конгресах Комінтерну. У лютого 1927 виключений з ЦК КПФ за фракційну діяльність. У 20-х роках був близким до Зінов'єва Г. О.[1].

У бесіді з Ф. І. Шаляпіним стверджував, що:[2][3]:

Талановитих людей треба різати, бо ні в якої людини не повинно бути ніяких переваг над людьми. Талант порушує рівність.

— Шаляпин Ф. И. Маска и душа. Париж. 1932, С. 239

Ейно Райх'я і його дружина Лідія Петрівна Парвіайнен після 1918 року жили в Петрограді в «будинку Бенуа». З 1932 року знаходився на персональній пенсії.

Ейно Райх'я помер в 1936 році від сухот і зловживання алкоголем[4].

Похований на Комуністичному майданчику (нині Козачий цвинтар) в Олександро-Невській лаврі.

Родина

  • Батько — Аапо Міконпока Райх'я (1848—1902)
  • Мати — Катаріна Маттіттар Сьоберг (народилася у 1848 році) з Калайокі
  • Дружина — Лідія Петрівна Парвіайнен (1892—1970) — дочка робітника Петра Генріховича Парвіайнена, в будинку якого в Ялкале переховувався Ленін[5].

Мав братів Яакко (1872—1926) і Юкка (1887—1920) Райх'я, які також брали участь в більшовиському русі Фінляндії.

У літературі

Фігурує в оповіданні В. О. Пелевіна «Кришталевий світ».

Кіновтілення

Література

  • Соломин Н. И. «Заслуживает абсолютного доверия»: (Об Эйно Рахья) // Они остаются с нами. Кн. 1. — М.: Политиздат, 1987. — С. 226—263.(рос.)
  • Коминтерн и Финляндия. 1919—1943: Документы. / Под ред. Н. С. Лебедевой, К. Рентолы, Т. Саарелы, Институт всеобщей истории РАН. — М.: Наука, 2003. — ISBN 5-02-009819-1 (рос.)
  • Яри Хански. «Эйно Рахья (1885—1936), революционер. Сто замечательных финнов. Калейдоскоп биографий». Ред. Т. Вихавайнен; пер. с фин. И. М. Соломеща. — Хельсинки: Общество финской литературы, 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522X (рос.)

Примітки

  1. ↑ Jukka Paastela: Finnish Communism under Soviet Totalitarianism (Kikimora 2003)
  2. ↑ Крах «Великой идеи»
  3. ↑ Шаляпин Ф. И. Маска и душа. Париж. 1932
  4. ↑ Коллекция биографий. Сто замечательных финнов. стр. 487
  5. ↑ Парвиайнен Пётр Генрихович. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2018.