Пілунський Ярослав Леонідович

Пілунський Ярослав Леонідович
Дата народження1 березня 1972(1972-03-01) (52 роки)
Місце народженняСімферополь, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професіяоператор-постановник
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв УкраїниНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — Шевченківська премія
IMDbID 2101744

Ярослав Леонідович Пілунський (нар. 1 березня 1972[1]) — український кінооператор. Відомий роботою над фільмами «Брати. Остання сповідь», «Вавилон'13» та «Вій»[2]. Лауреат Шевченківської премії 2018 року. Заслужений діяч мистецтв України (2021)[3].

Біографія

Батько — Леонід Пілунський.

Ярослав Пілунський навчався у Київському державному університету театру, кіно і телебачення за спеціальністю «оператор-постановник». Починав свою діяльність з відео-кліпів та рекламних роликів. Він знімав кліпи для ТНМК, Green Grey, Тіни Кароль, Анастасії Приходько, ТІК, Христини Соловій, The Hardkiss та інших українських виконавців.

Найвагомішим досягненням Ярослава Пілунського як кінооператора став ігровий фільм «Брати. Остання сповідь», знятий режисером Вікторією Трофіменко за мотивами роману «Джмелиний мед» шведського письменника Торгні Ліндгрена. Світова прем'єра фільму відбулася 28 листопада 2013 року в головному конкурсі на індійському міжнародному кінофестивалі в Гоа, а в Україні — 18 вересня 2014 року в головному конкурсі на міжнародному кінофестивалі «Молодість». Його кінооператорська робота у фільмі була відзначена спеціальним призом на Трускавецькому міжнародному кінофестивалі телевізійних фільмів «Корона Карпат» у 2014 році.

Навесні 2014 року під час анексії Криму разом з іншим оператором Юрієм Грузиновим провів 6 днів у полоні кримської «самооборони», а згодом оголошений «персоною нон ґрата» в Росії.[4]

У 2016 році заснував волонтерську освітню програму для дітей «Жовтий автобус». Це кінотабір, де дітей навчають різноманітним кінематографічним ремеслам.

У 2018 році разом з режисером Володимиром Тихим, операторами Сергієм Стеценком та Юрієм Грузіновим удостоєний Шевченківської премії за цикл історико-документальних фільмів про Майдан 2014 року.[5]

Фільмографія

Оператор

Телебачення
Короткометражки художні
Повнометражні документальні
Повнометражні художні
Музичні кліпи

Режисер

Повнометражні документальні фільми
  • Перша сотня (2018) — спів-режисер разом з Юлією Шашковою та Юрієм Ґрузіновим

Громадська позиція

У травні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]

Примітки

  1. ↑ Ярослав Пілунський [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.]. Кінотеатр.
  2. ↑ Фільмографія [Архівовано 7 грудня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Платформа»
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №465/2021 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 12 вересня 2021.
  4. ↑ «ЗА ЧАЙ.COM»: КОЛИШНІЙ ПОЛОНЕНИЙ В КРИМУ, ОПЕРАТОР ЯРОСЛАВ ПІЛУНСЬКИЙ НА «5 КАНАЛІ». Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  5. ↑ Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  6. ↑ Enticing, Sugary, Boundless or Songs and Dances about Death // Mezinárodní festival dokumentárních filmů Ji.hlava, 2017 (англ.)
  7. ↑ Sentsov 17. YouTube. Free Sentsov. 30 травня 2018. Процитовано 6 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання


Кінематографіст Це незавершена стаття про українського кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.