Публічна влада

Публічна влада — це влада, виділена з суспільства і яка не збігається з населенням країни. За "Юридичною енциклопедію" сусп.-політ. влада, народовладдя.[1] Термін «публічна влада» аналогічний терміну «народовладдя». Це вольове відношення між людьми з приводу організації їхньої сумісної діяльності, вироблене на основі спільного інтересу.

Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи держ. влади та органи місц. самоврядування.

Публічна влада виступає у формах:

  1. влада народу як безпосереднє народовладдя, безпосередня демократія (вибори, референдуми тощо);
  2. державна влада — законодавча, виконавча, судова;
  3. муніципальна влада (місцеве самоврядування) здійснюється, зокрема, територіальними громадами, представницькими органами місцевого самоврядування (радами), виконавчими органами рад, сільс., селищ, і міськими головами тощо.

Для форм публічної влади притаманна низка спільних ознак.

В Україні можна говорити про форми публічної влади:

  1. державна влада
  2. республіканська влада Автономної Республіки Крим
  3. місцеве самоврядування.

Загальна характеристика

Існують різні погляди на природу публічної влади.

Так, її називають однією з ознак, що відрізняють державу від суспільного ладу. Зазвичай протиставляється суспільній владі. Поява публічної влади пов'язується тут з виникненням перших держав.

З інших позицій виділяють такі особливості публічної влади:

Публічна і державна влада

Оскільки немає єдиного загальноприйнятого визначення державної влади, існують різні її теорії. Найбільш поширеним є тлумачення державної влади як такого виду публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, тобто здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку осіб.[3]

Державна влада — це влада публічна, у зв'язку з чим її треба розглядати як здатність або можливість здійснювати управління, керівництво суспільством.

Проте однозначної універсальної відповіді щодо природи співвідношення державної та публічної влади, характеру взаємозалежності та відмінності державної і місцевої самоврядної влади, а також співвідношення останньої з публічною владою не існує.

Державну владу нерідко ототожнюють з публічною, що породжує низку теоретико-практичних проблем.

Поширеним є розуміння публічної влади як ширшого поняття, ніж державна, адже остання є саме видом публічної влади, до якої входять, наприклад, влада народу та органів місцевого самоврядування. Але з приводу останнього положення думки науковців розділилися. Одні з них вважають владу органів місцевого самоврядування різновидом державної влади, посилаючись на її характер децентралізованого державного управління. Інші ж схильні відносити місцеву самоврядну владу до окремого інституту публічної влади, яка здійснюється локально — в інтересах територіальних громад. Держава символізує публічний простір, а громадянське суспільство — деполітизований простір свободи, основу якого складають ринкова економіка і права людини.[4]

Державна влада дійсно спирається в своїй побудові на своєрідну «публічну» основу, адже здійснюється та виступає від імені суспільства, є представником його волі. Але вона не єдиний різновид публічної влади. Тому окремі державознавці називають державну владу публічною владою особливого роду. Але так чи інакше, державна влада — це влада публічна, у зв'язку з чим її треба розглядати як здатність або можливість здійснювати управління, керівництво суспільством.[5]

З таких позицій можна провести відмежування між цими поняттями — за вищенаведеними особливостями та суб'єктним складом. Суб'єктами публічної влади виступають населення, народ, сукупність абстрактних суб'єктів влади, а державної влади — лише її органи.

Див. також

Примітки

  1. ↑ ПУБЛІЧНА ВЛАДА. leksika.com.ua (archived)
  2. ↑ Іванець О. О. Про співвідношення державної та публічної влади: Перспективы развития науки / Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ: Подсекция 15. Конституционное право, — 27-28 с.
  3. ↑ Рабінович П. М. Державна влада // Юридична енциклопедія: В 6 т. -К.: Укр. Енциклоп., 1999. -Т.2. −380 с.
  4. ↑ Тодика Ю. М. Конституційне право України. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 544 с.
  5. ↑ Погорілко В. Ф. Публічна влада // Юридична енциклопедія: в 6 т. -К.: Укр. Енцикл., 2003. -Т.5. −280 с.

Джерела

Література

  • О. Батанов. Місцева влада // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.455 ISBN 978-966-611-818-2
  • Дымерец Р. И. Власть символов и символы власти в современной культуре // Международные чтения по теории, истории и философии культуры. – Вып. 8. Символы, образы, стереотипы: исторический и экзистенциальный опыт. – Санкт Петербург: Философско-культурологический исследовательский центр „Эйдос”, 2000. – С. 121-133.

https://www.spbric.org/PDF/sos8.pdf

Посилання

Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.