Протей (супутник)

Протей


Протей, другий за величиною супутник Нептуна

Дані про відкриття
Дата відкриття 16 червня 1989
Відкривач(і) КА «Вояджер-2»
Стівен Сіннот
Планета Нептун
Номер VIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 117 647 ± 1 км
Перицентр 117,584 ± 10 км
Апоцентр 117,709 ± 10 км
Орбітальний період 1,12231477 ± 0,00000002 діб
Ексцентриситет орбіти 0,00053 ± 0,00009
Нахил орбіти 0,524° до екватора Нептуна° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина 19.7
Діаметр 436 × 416 × 402 км
Маса 4,4× 1019 кг
Густина 1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,07 м/с²
Друга космічна швидкість 0,17 км/с
Нахил осі обертання відсутній°
Альбедо 0,096
Температура поверхні 51 К
Атмосфера
Інші позначення
Нептун VIII, 1989 N1

Протей у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Протей.

Проте́й (англ. Proteus, грец. Πρωτεύς), також відомий як Нептун VIII, є другим за величиною супутником Нептуна, його найбільшим внутрішнім супутником[1]. Він названий на честь Протея — морського бога з грецької міфології, що змінює форму[2]. Протей обертається навколо Нептуна майже по екваторіальній орбіті на відстані близько 4,75 екваторіальних радіусів планети.

Незважаючи на те, що його діаметр більший 400 км, Протей має неправильну форму з декількома злегка увігнутими гранями рельєфу, висотою 20 км. Його поверхня темна, нейтральна за кольором та покрита великою кількістю кратерів. Найбільший кратер має діаметр понад 200 км.

Протей, ймовірно, сформувався не одночасно з Нептуном; він, можливо, утворився пізніше з уламків тіла, зруйнованого при захоплені Нептуном супутника Тритона.

Відкриття

Протей був відкритий на знімках, що були отримані з космічного апарата «Вояджер-2» під час прольоту Нептуна 1989 року[3]. Супутнику було присвоєно тимчасове позначення S/1989 N 1.

Примітки

  1. ↑ Stooke P. J. The surfaces of Larissa and Proteus // Earth, Moon, and Planets — Springer Science+Business Media, 1994. — Vol. 65, Iss. 1. — P. 31–54. — ISSN 0167-9295; 1573-0794 — doi:10.1007/BF00572198
  2. ↑ Marsden, Brian G. (16 вересня 1991). Satellites of Saturn and Neptune. IAU Circular. 5347. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 24 жовтня 2011.
  3. ↑ Green, Daniel W. E. (7 липня 1989). 1989 N 1. IAU Circular. 4806. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2011.

Посилання