Просяна імені Приклонського В.В.

Станція Просяна імені Приклонського В. В. Чаплине — Покровськ Донецька залізниця Лиманська дирекція смт Просяна
48°07′03″ пн. ш. 36°22′20″ сх. д.
Дата відкриття	18 травня
Рік відкриття	1884 (140 років)
Колій	7
Платформ	2
Тип платформ(и)	бічна, острівна
Форма платформи	пряма
Відстань до Києва, км	665
Відстань до Чаплиного, км	12
Відстань до Покровська, км	70
Код станції	481603 ^?
Код «Експрес-3»	2214009 ^?
Послуги
Просяна імені Приклонського В. В.

п о р Дільниця Покровськ — Чаплине

Легенда  Синельникове  309,4 Чаплине  Пологи  Придніпровська залізниця Донецька залізниця 317 № 23 Т 0427 321,5 Просяна ім. Приклонського 328,1 № 21 333,2 Демурине 336,5 337 км Т 0431 340,1 № 19 344,5 Кирпичеве 346,7 347 км 349,2 № 18 355,5 Межова Т 0428 360 № 16 363,4 364 км 367 Фурсове 370 № 15 Дніпропетровська область Донецька область 374,9 Удачна 376,2 377 км Т 0406 381,1 № 14 385,2 № 13  Павлоград I  М18 0 Покровськ вул. Добропільська  Рутченкове – Дубове   Авдіївка

Просяна́ і́мені Прикло́нського В. В. — вантажно-пасажирська залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на лінії Чаплине — Покровськ між станціями Чаплине (12 км) та Демурине (12 км).

Розташована в селищі міського типу Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області.

На станції здійснюються вантажні операції. Можливо і не в тих обсягах як колись це було. Основні вантажі — каолін (на базі колишнього ГЗК діє підприємство «Проско-Ресурси»), зерно (поруч із залізницею працює великий елеватор), паливно-мастильні матеріали (є нафтобаза мережі АЗС). Поруч зі станцією проходить автошлях Т 0406 Григорівка ——Покровськ.

Історія

Станція заснована у 1884 році під час будівництва ділянки Синельникове — Ясинувата головного ходу приватної Катерининської залізниці та урочисто відкрито 18 травня 1884 року.

Станція Просяна обслуговувала досить великий район протяжністю з півночі на південь у 50 верст. За офіційною версією, цей район здавна славився багатими врожаями проса, що й дало назву станції. Станцію засновано під час будівництва Катерининської залізниці у 1881—1884 роках. Пристанційне селище почало забудовуватися у 1890-ті роки XIX століття. Станом на 1917 рік в селищі було збудоване відомче житло загальною площею більше 150 кв. сажнів. По станції Просяна вже було вкладено 13 колій (з них 2 головних, 4 тупикових) загальною протяжністю 5,2 верст.

Вантажообіг станції у 1913 році становив 3,9 млн пудів різних вантажів, з них 2,5 млн пудів було навантажено, 1,3 млн пудів розвантажень і бл. 100 тис. пудів — перевантажено. У селищі працювали цегельно-черепичні заводи Ільєвих та Ауе, які відправляли до 4500 вагонів продукції на рік, і отримували до 1000 вагонів вугілля та глини. На підприємстві В. Й. Ауе, наприклад, видобували вогнетривку глину — каолін, з якої виробляли митий каолін, вогнетривку цеглу й різну черепицю. Навколишні села відправляли сільгосппродукцію, при цьому отримували у великих кількостях бакалію, мануфактуру та вироби зі шкіри.

Для вантажних операцій було передбачено 5 пакгаузів (з них 2 — великої швидкості) загальною площею більш ніж 320 кв. сажнів, крита товарна платформа площею майже 417 кв. сажнів, відкрита товарна платформа площею 48,2 кв. сажнів, а також вагонні ваги системи Сміта вантажопідйомністю 1825 пудів. Для тимчасового зберігання вантажів були наявні 12 орендних ділянок, а також склади наливних вантажів й довгомірів загальною площею 100 кв. сажнів (на 68 тис. пудів вантажу). На станції було обладнано склади нафтопродуктів Нобель і Мазут (отримували до 300 вагонів керосину й мастила на рік), а також лісу — Шульмана й Друяна (до 160 вагонів на рік).

Загальна площа пасажирської будівлі становила 61,3 кв. сажні, довжина перону та проміжної пасажирської платформи — по 50 сажнів. Протягом 1913—1914 років по Просяній продавали 24,5—24,8 тис. квитків, видавали бл. 1000 багажних квитанцій. За 1884—1917 роки кількість пар пасажирських потягів, які робили зупинку по Просяній, зросла з 1 до 5. Географія безпересадочного сполучення у 1917 році була досить широкою: Катеринослав, Долинська, Київ, Ясинувата, Маріуполь, Дебальцеве, Луганськ, Ростов.

Штат станційних працівників у 1916 році включав у себе 1 начальника станції та 3 його помічників, 3 сигналістів, 5 сторожів, 6 стрілочників, 1 касира й 1 його помічника, 2 переписувачів вагонів та 1 вагаря.

У жовтні 2011 року, з метою вшанування пам'яті Приклонського Віктора Васильовича, станцію перейменовано на Просяна ім. Приклонського В. В.[1]

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються приміські поїзди[2]. Без пересадок ними можна дістатися до Чаплиного, Межової, Очеретиного, Дніпра, Синельникового.

На станції зупиняється регіональний поїзд № 825/826 Дніпро — Покровськ[3].

З 25 березня 2018 року здійснює зупинку щоденний нічний швидкий поїзд № 135/136 Київ — Покровськ, з 13 грудня 2020 року маршрут потяга подовжено до станції Авдіївка[4].

Примітки

1. Телеграма Укрзалізниці від 24.10.2011 р. N ЦЗМ-14/1136. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 8 березня 2013.
2. Розклад руху приміських поїздів. Офіційний сайт Придніпровської залізниці. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
3. Розклад руху призначених пасажирських поїздів :: Пасажирам :: Офіційний вебсайт Укрзалізниці. www.uz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.
4. "Укрзалізниця" в березні з'єднає новим маршрутом Київ із Приазов'ям. Експрес-онлайн. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018.

Посилання

• Інформація про станцію Просяна ім. Приклонського В. В. на сайті railwayz.info(рос.)
• Станція Просяна ім. Приклонського В. В. на сайті tochka-na-karte [Архівовано 1 квітня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.