Пресняков Максим Сергійович

Пресняков Максим Сергійович
 Капітан
Загальна інформація
Народження22 травня 1986(1986-05-22)
Мошни, Черкаський район, Черкаська область, УРСР
Смерть18 січня 2015(2015-01-18) (28 років)
Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир роти
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пресняков.

Максим Сергійович Пресняков (22 травня 1986, Мошни, Черкаська область, Українська РСР — 18 січня 2015, Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти 93-ї окремої механізованої бригади[1], лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно)[2].

Життєпис

Народився 22 травня 1986 року в селі Мошни Черкаського району Черкаської області. У 2003 році закінчив Мошнівську середню школу із Золотою медаллю[3].

З 2003 року в Збройних Силах України. У 2007 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Служив командиром розвідувального взводу 17-ї окремої гвардійської танкової бригади, потім – командиром розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади.

З липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Загинув під час збройної агресії Росії проти України у боях під Пісками. 18 січня 2015 року група розвідників на чолі с капітаном Пресняковим виїхала на двох бойових машинах піхоти (БМП-2) на допомогу іншій групі, яка потрапила у засідку. По дорозі до місця бою, в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області, розвідники потрапила у засідку. Перша БМП підірвалася на фугасі та була обстріляна з ручного протитанкового гранатомета. В ході бою водій-механік однієї з БМП був поранений та застряг у підбитій машині. Капітан Пресняков кинувся рятувати бойового побратима. Під час обстрілу офіцер загинув, намагаючись витягнути з епіцентру бою пораненого водія-механіка Едуарда Панченка.

21 січня 2015 року похований на кладовищі села Мошни.

Залишилися мати, батько та молодший брат.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].
  • Указом № 1 від 4 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[5].
  • Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
  • У травні 2015 року в селі Мошни на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Савченка, 39), де навчався Максим Пресняков, йому відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня[6][7].

Примітки

  1. ↑ Завтра у Мошнах прощатимуться з Максимом Пресняковим, що загинув в Донецькому аеропорту
  2. ↑ 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
  3. ↑ НАШІ МЕДАЛІСТИ. moshny.edukit.ck.ua. Мошнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 5 червня 2015.
  4. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Максим Пресняков. uaheroes.com. Народний Герой України. Архів оригіналу за 18 січня 2022.
  6. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  7. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube

Джерела

Зовнішні відеофайли
Програма «Будемо жити» №21 (31.01.2016р.)