Похолодання залізної доби, кліматичний песимум залізної доби або нове зледеніння залізної доби — останній етап суббореального кліматичного періоду, пов'язаний з незвичайно холодним кліматом в Північній Атлантиці. Тривав приблизно з 900 по 300 р. до н. е., викликавши запустіння Північного Причорномор'я у VIII—VII ст. до н.е. На думку історика Артамонова похолодання того періоду могло спричинити міграію кімерійців та скіфів з європейських теренів до Азії. Пік падіння температури припадає на 450 р. до н. е., в епоху колоніальної експансії стародавніх греків.
За ним йде римський кліматичний оптимум (250 р. до н. е. — 400 р. н. е.). Період з 250 р. до н. е. до н. е. іноді розглядається як проміжна стадія між холодним і теплим періодами, і з цієї причини не включається до складу римського кліматичного оптимуму.
Gribbin, John; Lamb, H. H. (1978). Climatic change in historical times. У Gribbin, J. (ред.). Climatic change. Cambridge: Cambridge University Press. с. 68–82. ISBN0521215943.
Plunkett, Gill; Swindles, Graeme T. (2008). Determining the Sun's influence on Lateglacial and Holocene climates: a focus on climate response to centennial-scale solar forcing at 2800 cal. BP. Quaternary Science Reviews. 27 (1–2): 175—184. doi:10.1016/j.quascirev.2007.01.015.
Swindles, Graeme T.; Plunkett, Gill; Roe, Helen M. (2007). A delayed climatic response to solar forcing at 2800 cal. BP: multiproxy evidence from three Irish peatlands. The Holocene. 17 (2): 177—182. doi:10.1177/0959683607075830.
