Понорниця

селище Понорниця
Герб
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Новгород-Сіверський район
Тер. громада	Понорницька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74060050010088781
Основні дані
Засновано	1618
Статус	із 2024 року
Площа	7,64 км²
Населення	▼ 1931 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс	16221
Телефонний код	+380 4656
Географічні координати	51°43′11″ пн. ш. 32°51′00″ сх. д.^H G O
Водойма	річка Багачки
Відстань
Найближча залізнична станція:	м. Новгород-Сіверський
До станції:	55 км
До обл. центру:
- автошляхами:	146 км
Селищна влада
Адреса	16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт Понорниця, вул. Довженка, 18
Голова селищної ради	Понорницький селищний голова Іващенко В. І.
Карта
Понорниця
Понорниця
Понорниця у Вікісховищі

Поно́рниця — селище, адміністративний центр Понорницької ОТГ Новгород-Сіверського району Чернігівської області України. Поселення розташоване на пагорбках обох берегів невеличкої річки Багачки.

Назва

Назва селища походить від слова «Понора», яке має 2 значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; друге — яр.

Історія

Перша згадка про Понорницю як поселення сягає 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця становиться адміністративним центром Понорницької козацької сотні. Вперше Понорницька сотня згадується в документах 1654 року у складі Ніжинського козацького полку. При адміністративному реформуванні Ніжинського полку у 1663 році Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського козацького полку, в якому й перебувала незмінно до його розформування в 1781 році. Козаки Понорницької сотні неодноразово брали участь у воєнних діях.

Першу земську школу в містечку Понорниця було відкрито в 1864 році і називалася вона Народне училище, на той час друге в Чернігівській губернії. В 1897 році в містечку було 932 двори і тут мешкало 4 782 особи. Працювали понад 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдво-Богородицька (1789 р.) та кам'яна Михайлівська (1819 р.), які були знищені при комуністичному режимі в першій половині ХХ століття.

Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.

Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. В містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена комуністична влада. В 1923 році був утворений Понорницький район. Перший колгосп в Понорниці організували в 1928 році. Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. В 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища[2].

В роки Другої світової війни 1271 житель селища воював у лавах Червоної, а згодом — Радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 жителів селища Понорниця. В 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини в 1943 році від німців комуністи знову почали відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.

Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 чоловік населення. В 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. В 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради в 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.

В 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована середня школа. Також проведена газифікація Понорниці. В 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, ввійшла до складу Мізинського національного природного парку (МНПП). В 2016 році населення Понорниці становило 2 178 чоловік.

Завдяки децентралізації влади в Україні 22 грудня 2019 року була утворена Понорницька об'єднана територіальна громада (ОТГ), до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 жителів. А внаслідок адміністративної реформи, проведеної в нашій державі, був розформований Коропський район. Таким чином, Понорницька ОТГ увійшла до складу новоутвореного з 1 січня 2021 року укрупненого Новгород-Сіверського району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.[3]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.[4]

Населення

Чисельність населення

1866	1885	1897	1959	1980	1989	2006	2016	2022
3056	3312	4782	4911	4265	3632	2778	2178	1931

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
98,27 %	1,40 %

Видатні люди

Народилися

• Петро Загорський (1764—1846) — український анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології.
• Петро Кузьменко (1831—1874) — український письменник і етнограф. Закінчив в 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» та ін.), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
• Дмитро Наливайко (1929—2023) — український літературознавець, академік.
• Дмитро Гордієнко (нар. 1977) — український історик, джеререлознавець, науковець.
• Софія Мануйлович (1892—1971) — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.
• Сергій Поздняков (1995—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

• 
  ТЦ «Еней»
• 
• 
• 

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
2. Понорниця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^[недоступне посилання]
3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

• Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 261—266.

Посилання

• Облікова картка^[недоступне посилання з квітня 2019]
• Ponornica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 781. (пол.)
• Інститут історії України, 17 вересня [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Портал «Географія»   Портал «Україна»