|
Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України
Полтавська гравіметрична обсерваторія (ПГО) — геофізичний та радіоастрономічний науково-дослідний заклад у Полтаві, філіал Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України. Заснована 1926 року з ініціативи відомого астронома і геофізика О. Я. Орлова.[1] Директори ПГО
Історія   Спочатку Полтавська гравіметрична обсерваторія підпорядковувалась Українській Головній палаті мір та ваг і була розташована в Павленках.[4][5] У 1936 р. передана Академії наук УРСР. З 1964 р. увійшла до складу Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна як філіал цього інституту.[6] В 1926—1938 рр. обсерваторія виконала величезний обсяг робіт з гравіметричного картографування території України.[7][8] В результаті визначень прискорення сили тяжіння більш як в 500 пунктах була створена гравіметрична карта України, необхідна при пошуках корисних копалин. Було відкрито кілька гравітаційних аномалій, в районах яких пізніше геологи знайшли поклади нафти і газу[джерело?]. Полтавська гравіметрична обсерваторія є фундаментальним гравіметричним пунктом, зв'язаним з світовою гравіметричною мережею, на якому впродовж багатьох років виконані різними організаціями вимірювання сили тяжіння, в тому числі і абсолютні значення цієї величини. За період 1930—1997 рр. Полтавська гравіметрична обсерваторія виконала великий об'єм досліджень припливних деформацій Землі (припливи в твердій Землі аналогічні морським припливам і виникають завдяки гравітаційному впливу Сонця та Місяця). Ці дослідження були виконані за допомогою надзвичайно чутливих та високоточних нахиломірів, гравіметрів та деформографів і спрямовані на вивчення динаміки земної кори та внутрішньої будови Землі. В 1976—1992 рр. проведені неперервні дослідження нахилів обвалонебезпечної зони забудованої частини м. Карло-Лібкнехтівська (Донбас), що дало можливість оцінити поточний стан цієї зони та планувати відновлювальні роботи. З 1980 р. у Полтавській гравіметричній обсерваторії ведуться пошукові роботи по проблемі провісників землетрусів. Виконуються дослідження динаміки поверхневих шарів земної поверхні з метою виявлення закономірностей деформацій земної поверхні екзогенного походження, які будуть використані для встановлення функціональних зв'язків між геодинамічними параметрами та зовнішніми збурюючими факторами. З 1939 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії здійснювались астрономічні спостереження за змінами широти Полтави[9] за допомогою кількох інструментів — зеніт-телескопів Цейсса та Бамберга, призмової астролябії Данжона, зеніт-телескопа ЗТЛ-180. Результати цих спостережень дозволили одержати важливі фундаментальні дані про рух земних полюсів, вивчити деякі тонкі ефекти обертання Землі (наприклад, вплив рідкого ядра Землі). Наразі широтні спостереження продовжуються з метою отримання уточнених довготривалих рядів координатних визначень з подальшою їх геофізичною інтерпретацією, а саме: дослідження та моделювання глобальних та регіональних геодинамічних явищ на основі сучасних математичних методів. Від 1964 року на телескопі АВР-2 ведуться візуальні спостереження покриття зірок Місяцем, які виконуються в мажах відповідної міжнародної служби[яка?]. З 2001 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії у постійному режимі проводяться GPS-спостереження. Полтавська GPS-станція входить до Української мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки. В 1992 р. став до ладу радіотелескоп УРАН-2, поблизу Полтави (с. Степанівка Полтавського району), який входить в мережу радіотелескопів Академії наук України та має статус національного надбання України. За участь у циклі робіт «Розробка принципів наддалекої низькочастотної інтерферометрії, створення мережі радіоінтерферометрів для космічних досліджень і спостереження на ній» співробітники обсерваторії (В. Г. Булацен, А. І. Браженко) одержали в 1997 р. Державну премію України в галузі науки і техніки. За своїми технічними параметрами він посідає друге місце в світі після Харківського УТР-2. Його антена, що складається з 512 окремих антен, займає площу 28 тис. м²; в інтерферометричному режимі має значну роздільну кутову здатність та високу чутливість. На радіотелескопі проводяться радіоастрономічні дослідження, які дали змогу одержати нові дані про просторову та спектральну структуру, радіовипромінювання космічних радіо-джерел різних класів. Найважливіші результати одержані при спостереженнях квазарів, радіогалактик та залишків наднових зір, що свідчить про суттєві відмінності структури цих джерел на декаметрових хвилях порівняно з більш високочастотними зображеннями. Радіотелескоп УРАН-2 ефективно використовується і для інших астрофізичних задач, зокрема для:
На основі постійного удосконалення технічних можливостей радіотелескопу УРАН-2 у останні роки значно розширено діапазон досліджень — розпочато моніторинг радіовипромінювання Сонця, поляриметричні дослідження радіовипромінювання космічних об'єктів. Оснащення радіотелескопу УРАН-2 широкосмуговим приймально-реєструючим обладнанням нового покоління, робота по створенню якого виконується, дасть змогу і надалі зберегти світовий рівень та пріоритет української радіоастрономії. Радіоастрономічні дослідження на радіотелескопі УРАН-2 виконуються у кооперації з вітчизняними та зарубіжними науковими установами: Радіоастрономічним інститутом НАН України (м. Харків), Фізико-механічним інститутом НАН України (м. Львів), Паризькою обсерваторією (Франція), Інститутом дослідження космічного простору[de] Австрійської академії наук. Полтавська гравіметрична обсерваторія є асоційованим членом Української астрономічної асоціації (УАА)[10] Відділи
Інструменти
Напрямки діяльностіНауковаОсновними напрямами наукової діяльності Полтавської гравіметричної обсерваторії є:
ПрикладнаПрикладні роботи, які може виконувати Полтавська гравіметрична обсерваторія:
Досягнення
ПерсоналіїНайбільш відомі фахівці, які працювали в Полтавській гравіметричній обсерваторії:
Цікаві факти
Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
