Поливчинські (герб)

Поливчинські
Деталі

Поливчинські — шляхетський герб, різновид герба Леліва.

Опис герба

Є кілька переказів на щодо опису герба, які різняться деталями.

На основі Книги гербової родів польських Юліуша Кароля Островського герб можна блазонувати так[1]:

У блакитному полі золоті півмісяць боком вгору з шестикутною золотою зіркою між рогами. В клейноді – хвіст павича. Намет блакитний, підбитий золотом.

Однак зображення герба, зроблене Островським, відрізняється від даного опису: півмісяць тут з обличчям, а в клейноді п'ять павичевих пер[2].

Тадеуш Гайль розмістив у себе малюнок, в якому півмісяць без обличчя, а в клейноді сім павиних пер[3].

Найбільш ранні згадки

Згідно З Юліушем Каролем Островським герб належав Поливчинським з Пруссії[1]. Северин Уруський пише, що вони взяли ім'я від села Поливна в землі добржинецькій, а жили й в землі мичаловській і брали прізвисько Длугош. З цієї сім'ї Ігнацій підписав елекцію 1764 від землі руської, той же Ігнатій повинен був бути чашником венденським 1775 року, спадкоємцем Кремпе. Йосип, канонік інфлянтський в 1777 році, парафіяльний священник Прзасниша, повинен був придбати село Голани в 1788 р. у районі Прзасниша[4]. Дунін-Борковський повідомляє про Поливчинського в районі Ружана в 1764 році[5], в той час, як Каспер Насецький згадує їх у землі Заєржина[6]. Поливчинські повинні були служити в прусській армії: в 1806 році був згаданий лейтенант фон Поливчинський[7].

Роди

Одна родина Поливчинських (Poliwczyński, Polewczyński, von Poliwczynski, von Polwczynski).

Бібліографія

  • Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

Примітки

  1. ↑ а б Juliusz Ostrowski red.: Księga herbowa rodów polskich. Cz.2. (Opisy herbów). Warszawa: Józef Sikorski, gł. skł. Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897-1906, s. 274.
  2. ↑ Juliusz Ostrowski red.: Księga herbowa rodów polskich. Cz.1. (Wizerunki herbów). Warszawa: Józef Sikorski, gł. skł. Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897-1906, s. 461.
  3. ↑ Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
  4. ↑ Seweryn Uruski: Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.14. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1917, s. 198.
  5. ↑ Jerzy Sewer hr. Dunin-Borkowski: Spis nazwisk szlachty polskiej. Lwów: Nakładem księgarni Gubrynowicza i Schmidta, 1887, s. 327.
  6. ↑ Kasper Niesiecki red.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiększony dodatkami późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. Jan Nepomucen Bobrowicz wyd.. Lipsk: Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertela, 1841, s. 352.
  7. ↑ Leopold von Ledebur: Adelslexikon der preussischen Monarchie. T. 2. Berlin Lipsk: Verlag von Ludwig Rauh, 1856, s. 214.