Пойманов Юрій Петрович народився 30 вересня 1970 року в Молодогвардійську. Навчаючись в школі, брав активну участь в культурному житті класу та школи: з шостого класу — член агітбригади, з дев'ятого — капітан шкільної команди КВК. Навчався в Луганському державному інституті ім. Т. Шевченка, який закінчив з двома дипломами: філолога й керівника шкільної театральної студії. Свої творчі здібності зреалізовував протягом всього навчання в інституті, будучи актором і сценаристом театру-студії «Ентузіаст» і команди КВК філологічного факультету, який був постійним суперником команди історичного факультету цього ж навчального закладу. Це формувало його стиль «кавеенщика» й дало можливість стояти біля початків Луганського КВК та взяти участь в перших іграх «Ворошиловських стрільців»[1].
У 1992–1999 роках Юрій Пойманов викладав російську мову та літературу в школі-ліцеї № 22 міста Горлівки. Там же керував молодіжною театральною студією «Бесовского чулана». Результатом роботи в школі стала книга «Останні дні», видана під псевдонімом. Згодом за цей твір автор отримав літературну премію ім. Павла Беспощадного[1].
З 2002 року Юрій Пойманов став професійно займатись журналістикою, працюючи в шести виданнях, випробувавши багато жанрів і тем. В підсумку — віддав перевагу бізнес-аналітиці, пропрацювавши шість років з РІА «Марко Пак»[1].
Одружений із Світланою Поймановою. Мають дочку Аліну.
Творчість
З 2007 року бере участь в «Кінокварталі», що дозволило йому стати співавтором сценаріїв до фільмів «Привиди», «Свати» та «Кохання у великому місті 2»[1]. Про роботу над популярним серіалом «Свати» згадує:
Виявилося, що я не раз бував і в Кучугурах, і в Соснах-3. Правда, називалися вони по-іншому. Мене вчили, а потім були моїми колегами та друзями Ковальови, нехай вони носили й інші прізвища. А моїми родичами, знайомими і знову-таки друзями — численні Будько. А скільки жартів Івана чув я з сотень різних вуст! А зі скількома Митяями зіштовхувала доля! Причому носили вони не тільки пожухлі кепки, а й малинові піджаки, і навіть депутатські значки. А скільком Женям, Микитам і Вікам я ставив до щоденників п'ятірки й двійки! Залишилося лише чесно передати те, чим збагатили мене чудові люди, з якими зводило життя[2].
— Юрій Пойманов
В цьому ж фільмі Юрій Пойманов зіграв епізодичну роль[2].