«Поезії у прозі» (англ.Poems in Prose) — збірка з шести прозових віршів ірландського письменника Оскара Вайлда. Вперше усі вірші збірки опубліковано на сторінках журналу «Фортнайтлі Рев'ю» у липні 1894 року.[1] До збірки ввійшли такі твори:
«Митець» (англ.The Artist) — розповідь про митця, який може мислити лише бронзою;
«Той, хто творив добро» або «Добротворець» (англ.The Doer of Good) — розповідь про те, як з добрих вчинків постає зло;
«Послідовник» (англ.The Disciple) — Вайлдова іронічна версія розповіді про Нарциса;
«Взірець» (англ.The Master) — розповідь про заздрощі чоловіка до розіп'ятого Христа;
«Палата правосуддя» (англ.The House of Judgment) — розповідь про грішника, який кидає виклик Божому правосуддю;
«Учитель мудрості» (англ.The Teacher of Wisdom) — розповідь про те, що навернення когось до віри спричиняє втрату власної віри.
«Палата правосуддя» та «Послідовник» вперше надруковані 17 лютого 1893 року на сторінках студентського журналу «Спіріт Лемп» (існував з травня 1892 по червень 1893 року);[2] роль редактора тоді виконував Сендс Вейсон. Раніше редакторською діяльністю журналу займався Лорд Альфред Дуглас, коханець Оскара Вайлда.[3] 1908 року усі шість віршів увійшли до складу збірки «Злочин лорда Артура Севайла та інші прозові історії», яку уклав Роберт Росс.[4]
