Побіжна вимова
Побіжна вимова або редукція — явище зсовування або пропуску в мовленні деяких складів, майже завжди присутнє в мовленні носіїв природних мов (і неприпустиме в деяких штучних мовах, де потрібна чітка вимова, наприклад, логлан, ложбан). В українській мові це явище може бути проілюстровано такими прикладами: мо — може (бути), ка (ке) — каже, кау — кажу, хоч (хош) — хочеш, мож (мош) — можеш, чкай — чекай, хтіти — хотіти, тре (тра) — треба, би — аби, гля — глянь(те), ба/бач — бачиш, та — так; Для діалектів часом характерні скорочення ймен у кличній формі: Ю! — Юро!, Іва́! — Іване!, Воло́ — Володьо!, Па! — Павле!. Приклади в англійській мовіУ цьому розділі наведено декілька слів, які найчастіше вживають із побіжною вимовою в американській англійській разом із вимовою поданою у МФА: Of, have і toУ багатьох ситуаціях слова of, to і have всі сповзають до не більше ніж шва [ə]. Іноді це призводить плутанини, такої як написання "I could[sic] of..." замість "I could have..." чи "I could've".
"Would" також може бути скорочено ("I'd have done things differently."), що зазвичай породжує [ɾə] ("I would have..." може бути вимовлене як [aɪɾə]). [v] у "have" та "of" зазвичай збережене перед голосними звуками (наприклад у "I could have asked..."). You"You" сповзає до [jə] (часто записуваного як "ya"). Також може траплятись пом'якшення попередньої приголосної: (/t/ + /jə/ = [tʃə], /d/ + /jə/ = [dʒə], /s/ + /jə/ = [ʃə], and /z/ + /jə/ = [ʒə]). Це також може відбуватись із іншими словами, що починаються з [j] (наприклад "your", "yet", "year").
Література
Див. також |