Площа спроєктована на місці колишньої Сінної площі (Ярмаркового майдану) в рамках утворення нового центра Луганська у 1939 році. Проте втілити проєкт вдалось лише після закінчення Другої світової війни.
Забудова центра велась в річищі парадної монументальної архітектури тієї доби, відомої як сталінський ампір.
Однак «боротьба з архітектурними надлишками», покликана заощадити державні кошти, відбилась на вигляді площі. У її межах спостерігається перехід від одного архітектурного стиля до іншого. Колишня будівля обкому КПУ з колонадою в неокласичному стилі, дома зі шпилями на півдні площі, будинки № 2 і 6 з баштами на сході скверу контрастують з безвиразними житловими будинками № 1, 5, що з'явились пізніше.
Економія призвела до того, що фасад будинку № 10 обвалився навіть до завершення будівництва.
Площа називалась Центральною, згодом Рад (Радянською), а з відкриттям обеліска Слави у 1965 році — площею Героїв Великої Вітчизняної війни.[1]
На Новий рік спочатку на південному боці вул. Радянської, а після 1965 року у сквері встановлювали новорічну ялинку. У часи незалежності новорічно-різдвяні свята стали проводити на Театральній площі.
Будинок № 6 з баштою
Будинок № 1 («Ракета») без «архітектурних надлишків»
Будинок № 2
Опис
Колишній обком КПУ. 1960-ті
Композиційно площа складається з трьох умовних частин, які розділені вул. Радянською і колишнім будинком обкому КПУ.
Перша (південна) частина була утворена на перехресті вулиць Радянської і Челюскінців. 1965 року тут відкрили Пілон Слави, а 2000 року — пам'ятник «Журавлі». Між будинками зі шпилем функціонує фонтан.
Третя (північна) частина — Театральна площа, що знаходиться між колишнім будинком обкому КПУ і драматичним театром. Щоправда, візуально складає єдиний архітектурний ансамбль з вул. Коцюбинського.
Бюст Володимиру Шевченку, завдяки зусиллям якого ФК «Зоря» став чемпіоном СРСР 1972 рокуПам'ятник Тарасу Шевченку
Пам'ятники
Стела Героїв Радянського Союзу Луганщини
«Журавлі»
Тарасу Шевченкові
Погруддя Володимира Шевченка, першого секретаря обкому КПУ (1961—1973), який змінив культурне, архітектурне й спортивне обличчя Луганська[2]
Леніну
Сленгова мікротопоніміка
На початку 1970-х років на лавочках алеї скверу Героїв ВВВ навпроти «Сніжинки» і магазину «Золота осінь» збирались п'яні гультіпаки. Їх вигляд надихнув людей назвати ту частину «Дураковкою». Згодом назва поширилась на весь сквер.
Сугроб — кафе «Сніжинка». Перше у Луганську кафе європейського типу, відкрилась 1961 року на східній стороні скверу у будинку № 4. У ньому можна було замовити каву з коньяком, найсмачніше у місті морозиво і чеські цукерки. З 1970-х років перетворилось на посередній заклад громадського харчування, який став відомим в народі як «Сугроб».
Білий дім — колишній обком КПУ.
Дім з шарами — обласна державна адміністрація, біля входу якої установлені дві гранітні кулі.
Ракета — магазин на розі будинку № 1, який, попри зміну вивіски, продовжують називати старим ім'ям.
Акваріум — магазин «Пасаж» на розі будинку № 2. Через надзвичайно дорогі предмети розкоші, які там продаються, городяни ніколи не заходять усередину, лише іноді, проходячи повз, заглядають у вітрини.
Гуси-лебеді — пам'ятник «Журавлі».
Театралка — Театральна площа або кафе «Театральне» на ній.
Хатка на курячих ніжках — 15-поверхова житлова будівля 1976 року біля театру, опори якої викликали у городян певні асоціації із казковим об'єктом.
