Пердіта (супутник)

Пердіта

Дані про відкриття
Дата відкриття	18 травня 1999 (знімки було зроблено 18 січня 1986 року)
Відкривач(і)	Еріх Каркошка / Вояджер-2
Планета	Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	76 417 ± 1 км
Орбітальний період	0,638021 ± 0,000013 діб
Ексцентриситет орбіти	0,0012 ± 0,0005
Нахил орбіти	0,0 ± 0,3° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Середній радіус	15 ± 3 км
Площа поверхні	~2800 км²
Об'єм	~14 000 км³
Маса	~0,18·10^17 кг
Густина	~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння	~0,0047 м/с²
Альбедо	0,08 ± 0,01
Температура поверхні	~64 К
Атмосфера
Інші позначення
Пердіта у Вікісховищі

Пердіта (англ. Perdita) — супутник планети Урана. Також позначається як Уран XXV[1].

Перші фотографії Пердіти були зроблені космічним апаратом «Вояджер-2» у 1986 році, але вона не була виявлена на тих знімках відразу. Лише через тринадцять років у 1999 році її виявив Еріх Каркошка під час роботи з архівом знімків «Вояджера-2»[2][3]. Новий супутник отримав тимчасове позначення S/1986 U 10[3]. Однак підтвердити існування Пердіти довгий час не вдавалося. Тому у 2001 Міжнародний астрономічний союз офіційно виключив об'єкт S/1986 U 10 зі списку супутників Урана[4].

У 2003 році знімки, зроблені космічним телескопом «Габбл», дозволили розпізнати космічне тіло у місці, де повинна була бути Пердіта, підтвердивши таким чином її існування[5][6].

Свою назву супутник отримав за іменем персонажа п'єси Шекспіра «Зимова казка».

Орбіта Пердіти пролягає між орбітами Белінди і Пака. Спостереження «Габбла» показують, що Пердіта рухається навколо Урана не чітко за законами Кеплера, а знаходиться в орбітальному резонансі 43:44 з Беліндою. Також рух Пердіти близький до орбітального резонансу 8:7 з Розаліндою[2][5].

Пердіта належить до групи внутрішніх дрібних супутників, серед яких окрім Пердіти Б'янка, Крессида, Дездемону, Джульєтту, Порцію, Розалінду, Купідон і Белінда[7]. У цих супутників схожі орбіти і фотометричні властивості[7]. Окрім орбіти[2][5], радіусу 15 км[2] і геометричного альбедо 0,08[7], про Пердиту практично нічого не відомо.

Див. також

• Супутники Урана

Примітки

1. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 5 серпня 2006.
2. Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. 151: 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597.
3. Karkoschka, Erich (18 травня 1999). IAU Circular No. 7171. Процитовано 5 серпня 2006.
4. Foust, Jeff (31 грудня 2001). Moon of Uranus is demoted. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 5 серпня 2006.
5. Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (22 грудня 2005). The Second Ring-Moon System of Uranus: Discovery and Dynamics. Science Express. 311: 973. doi:10.1126/science.1122882. PMID 16373533.
6. Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (3 вересня 2003). IAU Circular No. 8194. Процитовано 5 серпня 2006.
7. Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus. 151: 51—68. doi:10.1006/icar.2001.6596.