|
Педро Аррупе
Педро Аррупе (ісп. Pedro Arrupe y Gondra; 14 листопада 1907, Більбао — 5 лютого 1991, Рим) — іспанський єзуїт баскського походження, двадцять восьмий Генерал Товариства Ісуса. ЖиттєписНародився в місті Більбао. Навчався в школі в рідному місті, потім на медичному факультеті Мадридського університету. 15 січня 1927 року вступив до Товариства Ісуса. У 1932 році уряд республіканців вигнав єзуїтів з країни, Аррупе продовжив освіту в Бельгії та Голландії. 30 липня 1936 року отримав священиче рукоположення. Після висвячення був направлений в США, де отримав докторський ступінь з медичної етики. У 1939 році був висланий на місії в Японію. Після початку Другої світової війни і вступу до неї Японії, був заарештований та ув'язнений за звинуваченням у шпигунстві, проте через деякий час його відпустили. У 1942 році він став магістром новіціату. Аррупе разом з ще 7 єзуїтами проживав в передмісті Хіросіми. Коли 6 серпня 1945 року на місто було скинуто атомну бомбу, всі вони були в монастирі і всі чудом вижили. Після вибуху Педро Аррупе перетворив будинок новіціату у тимчасовий госпіталь, де, використовуючи свої вміння, надавав медичну допомогу потерпілим. Генерал Товариства ІсусаПісля смерті Генерала Ордена Жана Батиста Янссенса, 31-а Генеральна Конгрегація 22 травня 1965 року обрала новим главою єзуїтів Педро Аррупе. Аррупе став другим в історії баском, який очолив орден, після його засновника Ігнатія Лойоли. Як новообраний глава єзуїтів, з 14 вересня до 8 грудня 1965 року взяв участь у завершальній четвертій сесії Другого Ватиканського собору[8]. На посаді генерала Аррупе дотримувався поглядів про необхідність реформування ордену відповідно до вимог часу і рішень Другого Ватиканського собору. У цей період єзуїти посилили свою працю в Латинській Америці в соціальній сфері та в галузі допомоги знедоленим. Сильна криза в ордені викликали суперечки, пов'язані з теологією визволення, теорією християнського соціалізму, яка широко розповсюдилася в 70-ті роки в Латинській Америці і яку підтримувала велика кількість єзуїтів. Сам Аррупе ставився до теології визволення щонайменше з симпатією. Зрештою теологія визволення була відкинута Католицькою церквою, а її наполегливі прихильники піддані критиці. Останні роки7 серпня 1981 після нелегкої подорожі на Далекий Схід о. Педро Аррупе пережив важкий інсульт. Його паралізувало та він втратив здатність говорити. Після цього він подав у відставку, ставши першим в історії генералом ордену, який не виконував цю посаду до смерті. Папа Іван Павло II призначив о. Паоло Децца тимчасовим виконавцем обов'язків глави єзуїтів, що викликало в ордені безліч протестів, як неприпустиме втручання у внутрішні справи Товариства. 3 вересня 1983 року на 33-ій Генеральній Конгрегації Товариства Ісуса була прийнята відставка Педро Аррупе і розпочато процедуру виборів нового генерала, яким став Петер Ганс Кольвенбах. Сам Аррупе був присутній на Конгрегації в інвалідному кріслі, а її учасникам зачитано звернення, яке він написав. Останні роки життя він провів у римській лікарні. Помер 5 лютого 1991. Спочатку був похоронений в гробниці єзуїтів на цвинатрі Кампо Верано, а згодом перепохований в бічній каплиці церкви Іль-Джезу. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
,_Bestanddeelnr_917-8326.jpg)
