Пасивний станПасивний стан — це граматичний стан, який зустрічається в багатьох мовах[1]. У звороті з пасивним станом підмет виражає тему або пацієнс[en] головного дієслова — тобто особу або предмет, який зазнає певної дії або стан якого змінюється[2] — на відміну від активного стану, у якому підмет виконує роль агенса. Наприклад, у пасивному реченні «Дерево повалене» підмет (дерево) позначає пацієнс, а не агенс дії, тоді як речення «Хтось повалив дерево» і «Дерево впало» є активними. Зазвичай у пасивних реченнях те, що зазвичай виражається додатком (або іноді іншим актантом) дієслова, нині виражається підметом, а те, що зазвичай виражається присудком, або просто відкидається, або позначається якимось додатком у звороті (ад'юнктом[en]). Таким чином, перетворення активного стану дієслова на пасивний є процесом зменшення валентності (позбавлення перехідності), оскільки він синтаксично перетворює перехідне значення на неперехідне[en][3]. Це не завжди так; наприклад, у японській мові конструкція з пасивним станом не обов'язково зменшує валентність[4]. У багатьох мовах є і активний, і пасивний стан; їх наявність забезпечує більшу гнучкість у побудові речень, оскільки синтаксичну роль підмета може виконувати як семантичний агенс, так і пацієнс[5]. Використання пасивного стану дає мовцеві змогу упорядковувати відрізки дискурсу, поміщаючи в позицію підмета інші фігури, крім агенса. Це дає змогу висунути на перший план[en] пацієнс, реципієнта або іншу семантичну роль[5]; крім того, це корисно, коли темою поточної дискусії семантичний пацієнс[6]. Пасивний стан може також використовуватися з метою уникнути вказівки на агенс дії. Позначення пасивного стануУ різних мовах пасивний стан позначається різними граматичними формами. У деяких мовах пасивний стан позначається дієвідмінюванням дієслова, тобто певними формами дієслова. Такими мовами є грецька, латинська та скандинавські мови, зокрема шведська.
Схожа схема діє у норвезькій (нюношк) та ісландській мовах, але пасив у них використовується рідше. Пасивні форми в нюношку можуть вживатися лише з допоміжним дієсловом[en], у шведській і данській такої вимоги немає. У нюношку використовується å verte або å bli + дієприкметник минулого часу для пасивного стану, у шведській та данській мовах використовується суфікс пасивного стану -s, а в ісландській — að verða або að vera + дієприкметник минулого часу або суфікс -st для середнього стану[ru] (middle voice). У латинській мові агенс пасивного речення, якщо він вказаний, виражається іменником в аблативі, у цьому випадку servō (орудний відмінок servus). У різних мовах використовуються різні способи вираження агенсу в пасивних реченнях. Наприклад, у шведській мові агенс може виражатися за допомогою прийменникового звороту з прийменником av (еквівалент англійського by).
В інших мовах, зокрема англійській, пасивний стан виражається за допомогою допоміжного дієслова. Пасивний стан в англійській мовіВ англійській, як і в деяких інших мовах, використовується перифрастичний[en] пасив (не плутати з перифразом). У ній для позначення пасивного стану використовується не словозміна безпосередньо дієслова, а форма минулого часу дієслова плюс допоміжне дієслово be або get (у традиційній граматиці[en] їх називають дієсловами-зв'язками[en]).
Якщо агенс згадується, він зазвичай з'являється в прийменниковому звороті, який вводиться прийменником by.
Підмет пасивного стану зазвичай відповідає прямому додатку відповідної формули активного стану (як у наведених вище прикладах), але англійська мова також допускає пасивні конструкції, у яких підмет відповідає непрямому додатку або прийменниковому доповненню:
У реченнях другого типу прийменник зберігається. Це називається прийменниковим пасивом або псевдопасивом (хоча останній термін може вживатися і в інших значеннях). Домінуючим в англійській мові є активний стан. Багато коментаторів (зокрема Джордж Орвелл в есе «Політика та англійська мова[en]»[7], а також Вільям Странк[en] і Елвін Вайт у стилістичному довіднику The Elements of Style), закликали мінімізувати використання пасивного стану, але серед них майже завжди виникало нерозуміння щодо того, що це, власне, таке[8]. Попри ці заклики, пасивний стан відіграє важливу роль, і практично всі письменники ним користуються (зокрема Орвелл, Странк і Вайт)[9]. Існує загальна згода, що пасивний стан корисний, коли потрібно змістити увагу з виконавця дії на її об'єкт[10]. У словнику англійської мови Merriam-Webster's Dictionary of English Usage[en] наведено посилання на три статистичні дослідження пасивних та активних речень у різних періодичних виданнях:
Визначення поняття «пасив»У лінгвістиці термін «пасив» застосовується до широкого кола граматичних структур, тому лінгвістам важко визначити цей термін так, щоб він мав сенс у всіх людських мовах. Згідно з канонічним визначенням, пасив у європейських мовах має такі властивості:
У неєвропейських мовах виникає проблема з визначенням пасивного стану. Багато конструкцій у них мають принаймні одну спільну рису з канонічним європейським пасивом, але не всі. Хоча здається виправданим називати ці конструкції пасивними, порівнюючи їх із пасивними конструкціями європейських мов, загалом пасиви у різних мовах світу не мають жодної спільної риси[1]. Роберт Діксон[en] сформулював чотири критерії для визначення того, чи є конструкція пасивною[12]:
Діксон визнає, що в цій класифікації не враховані певні конструкції, які деякі лінгвісти вважають пасивними[12]. Протиставний пасивУ деяких мовах, зокрема в мовах Південно-Східної Азії, пасивний стан іноді є ознакою того, що дія або подія була неприємною або небажаною[13]. З погляду синтаксичної структури таким пасив — він називається протиставний (заперечний) — працює як звичайний пасив, тобто в ролі підмета виступає тема або інструмент. Крім того, така конструкція вказує на небажаність певного впливу або передбачає, що хтось зазнав небажаного впливу. У японській мові, наприклад, протиставний пасив (його також називають заперечним або непрямим пасивом) вказує на заперечний вплив. Непрямий або протиставний пасив має ту ж форму, що й «прямий» пасив. Але, на відміну від прямого пасиву, непрямий може використовуватися з неперехідними дієсловами[14]. 花子が Hanako-ga Ханако-NOM 隣の tonari-no сусід-GEN 学生に gakusei-ni студент-DAT ピアノを piano-o піаніно-ACC 朝まで asa-made ранок-до 弾かれた。 hika-re-ta. грав-PASS-PFV «На Ханако погано вплинув студент-сусід, який грав на піаніно аж до ранку.»[14] У юпікській мові, яка належить до ескімосько-алеутської мовної сім'ї, є два різні суфікси, які можуть вказувати на пасивність, — -cir- і -ma-. Морфема -cir- має заперечувальне значення. Якщо агенс входить у пасивне речення з пасивним станом на -cir, іменник, як правило, стоїть в алативі (непрямому відмінку)[15]. neqerrluk yukucirtuq neqe-rrluk риба-відхилилася.від.природного.стану yuku-cir-tu-q пліснявою-стала-IND.INTR-3sg «Цей прекрасний шматок сухої риби запліснявів (став пліснявим)»[16]. Статичний і динамічний пасивУ деяких мовах, зокрема в англійській, часто існує схожість між реченнями, що виражають дію або подію в пасивному стані, і реченнями, що виражають стан. Наприклад, фраза «Собаку нагодували» може мати два різних значення:
Додатки в дужках «зводять» ту саму послідовність слів до лише однієї з двох можливих граматичних функцій і пов'язаного з нею значення. У першому реченні поєднання допоміжного дієслова is та дієприкметника минулого часу fed є звичайним прикладом побудови пасивного стану в англійській мові. У другому реченні дієслово is можна інтерпретувати як звичайну зв’язку[en], а дієприкметник минулого часу — як прикметник. Речення другого типу деякі лінгвісти називають хибним пасивом: вони стверджують, що такі речення просто плутають із пасивним станом через їхню зовнішню схожість. Натомість інші лінгвісти вважають другий тип пасиву іншим його різновидом — так званим статичним пасивом (в англійській мові він може мати назву stative, statal, static або resultative), на відміну від динамічного або подієвого (dynamic, або eventive) пасиву, приклад якого наведено в першому реченні. У деяких мовах ці два різновиди пасиву виражають або можуть виражати ці різні значення. Різницю між динамічним і статичним пасивами чіткіше видно в таких мовах, як німецька, де для їх позначення використовуються різні слова й конструкції[17]. У німецькій мові статичний пасив позначається допоміжним дієсловом sein (нім. Zustandspassiv, рідше statisches Passiv, у німецькій називається також sein-Passiv або Sein-Passiv), тоді як werden позначає динамічний пасив (нім. Vorgangspassiv або Handlungspassiv, рідше dynamisches Passiv, у німецькій називається також werden-Passiv або Werden-Passiv або просто Passiv чи Passivum)[18]. Англійське речення The lawn is mown (газон скошений) може мати два значення, як у наведеному вище прикладі The dog is fed:
У німецькій мові для цих речень використовуються дві різні граматичні конструкції:
Інші приклади та пояснення:
Деякі німецькі дієслова, як-от bedecken (накривати, покривати), erfüllen (наповнювати, заповнювати) і trennen (відділати, відокремлювати), коли вони вживаються як дієслова стану[en], зазвичай утворюють лише статичний пасив.
Незважаючи на зовнішню схожість речення der Rasen ist gemäht із конструкцією доконаного виду деяких неперехідних німецьких дієслів в активному стані (наприклад, er ist gekommen) і те, що всі дієслова вжито в пасивному стані (наприклад, der Rasen ist gemäht worden), речення der Rasen ist [schon] gemäht та еквівалентне йому англійське речення The lawn is mown, безумовно, є реченнями теперішнього часу, а не доконаного. Звісно, англійський приклад можна перефразувати так, щоб він означав те саме у доконаному часі: the lawn has [already] been mown (der Rasen ist [schon] gemäht worden…), але було б неправильно називати англійський оригінал або його німецький еквівалент перфектом. В англійській мові пасивний стан, виражений допоміжним дієсловом get, а не be (get-пасив), виражає динамічність, а не статичність. Але коли використовується допоміжне дієслово be, основне дієслово може мати як динамічне, так і статичне значення, як показано нижче (включаючи копії деяких прикладів зверху):
Дієслова, які зазвичай виражають статичність, можуть виражайти й динамічність, коли вживаються в пасиві, утвореному за допомогою get, — пор., наприклад, be known (статичність) і get known (динамічність):
Див. такожПосилання
Примітки
|