Алатив

Алативний відмінок (алатив; скорочено ALL; від лат. allāt-, afferre "принести") — різновид місцевого відмінка. Часто алативом називають лативний відмінок у мовах, що не мають розрізнення між значеннями, охоплюваними лативом.

Фінська мова

У фінській мові (що належить до уральських), алатив — п'ятий з місцевих відмінків, відповідає на питання "на кого/що?". Закінчення відмінка — "-lle", наприклад: pöytä (стіл) — pöydälle (на стіл). Алатив є логічним доповненням адесиву, та може також відповідати на питання "біля кого/чого?". Наприклад, koululle означає "біля школи". Подібним чином цей відмінок використовується і з часом: ruokatunti (обідня перерва) — ... lähti ruokatunnille ("...(хвилин, годин) лишилось до обідньої перерви"). Деякі дієслова вживаються разом із цим відмінком: kävely "прогулянка" — mennä kävelylle "піти на прогулянку (піти гуляти)". Також означає "до кого/чого?" або "задля кого/чого?", наприклад: minä "я" — minulle "до/для мене".

Інші місцеві відмінки, присутні у фінській та естонській мовах:

Грецька мова

У мікенській грецькій, алатив позначався закінченням -de, у випадках, де це не енклітика[1], наприклад: te-qa-de, *Tʰēgʷasde — "до Фів" (Лінійне Б: 𐀳𐀣𐀆). Це закінчення залишилось у давньогрецькій, у таких словах, як Athḗnaze[2] — знахідний Athḗnās + -de.

Іврит

У давньоєврейській (частіше у класичному івриті)[3], "спрямоване хе", "місцеве хе" або "хе локаль",[4] у вигляді іменникового суфікса ־ָה‬ /-ɔh/ (часто у топонімах) також виконує роль алативного маркера, та часто перекладається як "до (чого)"[5]. Спрямоване he лишилось у пізніших формах івриту у висловах на кшталт מעלה‬ (догори) та הביתה‬ (додому)[3].

Ван'ї

Ван'ї, загрожена австралійська мова, має алативні суфікси -kurru/wurru.

Латинська мова

У латині знахідний відмінок у назвах міст та малих островів використовується на позначення спрямованого руху до цього міста чи острова[6], подібно до алатива.

Удмуртська мова

В удмуртській мові, на позначення алативного відмінка використовується завершення "-лань" /ɫɑɲ/.

Література

  • Karlsson, Fred (2018). Finnish — A Comprehensive Grammar. London and New York: Routledge. ISBN 978-1-138-82104-0.
  • Anhava, Jaakko (2015). Criteria For Case Forms in Finnish and Hungarian Grammars. journal.fi. Helsinki: Finnish Scholarly Journals Online.

Примітки

  1. ↑ Ventris, Michael and John Chadwick. Documents in Mycenaean Greek
  2. ↑ Ἀθήναζε. Liddell, Henry George; Scott, Robert; An Intermediate Greek–English Lexicon at the Perseus Project.
  3. ↑ а б Joosten, Jan (2005). The Distinction Between Classical and Late Biblical Hebrew as Reflected in Syntax. Hebrew Studies. 46: 337. ISSN 0146-4094.
  4. ↑ Meier, Samuel A. (1991). Linguistic Clues on the Date and Canaanite Origin of Genesis 2:23-24. The Catholic Biblical Quarterly. 53 (1): 20. ISSN 0008-7912.
  5. ↑ Waltke, Bruce, and Michael O'Connor, Introduction to Biblical Hebrew Syntax (Winonana Lake, IN: Eisenbrauns, 1990), 185-86.
  6. ↑ Allen and Greenough, sect. 427