Стаття Пам'ятники Душанбе присвячена міській скульптурі столиці Таджикистану міста Душанбе — пам'яткам монументального мистецтва, присвяченим ушануванню визначних персоналій таджицької культури та науки, історичних подій, пов'язаних із Таджикистаном.
Коротко про душанбинські пам'ятники
Попри те, що місто є столицею колишньої радянськоїсередньоазійської республіки, міська скульптура Душанбе демонструє переважно національну спрямованість. Нечисленні, але високохудожні душанбинські пам'ятники, є грамотно розташованими (несуть тематичне навантаження), вони ніби вписані в оточуюий міський ландшафт, являючі яскраві приклади комплексного підходу до впорядкування меморіальних територій.
Водночас, хоча в Душанбе останніми роками (2000-ні) планомірно позбавляються від ідеологічної монументальної спадщини СРСР, зокрема демонтують пам'ятники Леніну[1], погруддя Чеслава Путовського та Фелікса Дзержинського[2], тут все ще лишаються зразки радянського пропагандистського монументального мистецтва (пам'ятник В. Куйбишеву). Однак, нині монументалістику Душанбе визначають зовсім інші пам'ятники — діячам національної (таджицько-персидької і сучасної таджицької) культури та науки Фірдоусі, Рудакі, Авіценні, Айні та іншим, встановлені як за СРСР, так і за незалежності Таджикистану.
У Душанбе є низка дуже оригінальних пам'ятників. Так, одна зі стін будинку Спілки письменників Таджикистану, збудованого за СРСР, прикрашена своєрідним панно — численними барельєфами великих майстрів таджицьокого слова від Рудакі до Турсунзаде, і нині має офіційну назву Меморіальний комплекс Спілки письменників Республіки Таджикистан, а по-народному «Зірки поезії».
Одним з найпомпезніших і головних пам'ятників сучасного Душанбе є 40-метрова арка й монумент Ісмаїла Самані — батькові нації на центральному майдані Сомоні (Самані), встановлена до 1000-ліття від утворення Саманидської держави.
Низка душанбинських пам'ятників присвячена героїчним і трагічним подіям радянської і новочасної таджицької історії — монумент Перемоги, що вшановує подвиги радянського народу в Другій світовій війні; пам'ятник воїну-«афганцю» Олександру Мироненку, меморіальний знак Казахстанським воїнам-миротворцям, що в 1995 році в складі миротворчих сил країн СНД допомагали Таджикистану в припиненні Громадянської війни.
Є в Душанбе і влаштовані спеціальні меморіальні місця — у формі мавзолеїв згідно з персько-таджицькою історичною традицією — С. Айні в іменному парку та М. Турсунзаде в Лучобському парку.
Пам'ятник таджицькому письменнику, основоположнику таджицької радянської літератури, заслуженому діячеві наук, академіку і президенту АН Таджицької РСРСадриддіну Айні був відкритий на честь століття від дня народження літератора і вченого в 1978 році[6]. Автор — азербайджанський скульптор Омар Гасан огли Ельдаров[4].
Пам'ятник видатному індійському політику і мислителю Махатмі Ганді встановили в одному з центральних столмчних скверів у 2003 році, що стало проявом таджицько-індійської дружби. Прем'єр-міністр Індії, що в цей час перебував у Таджикистані з двоненним офіційним візитом, узяв участь в урочистому відкритті скульптурної копмозиції. Пам'ятник був виготовлений в Індії, а в його оформленні взяли участь таджицькі архітектори[7].
Пам'ятник казахстанським воїнам-миротворцям відкрили на честь загиблих 35 воїнів-миротворців з цієї країни, які в рамках миротворчого контингенту країн СНД були введені до Таджикистану в 1995 році для допомоги в наведенні ладу там з метою припинення Громадянської війни в Таджикистані. Монумент виконаний у формі розірваної на дві частини книги з чорного граніту, що встановлена на гранітному ж блоці з пам'ятними надписами на 3 мовах — таджицькою, казахською та російською[8].
Пам'ятник радянському політичному і партійному діячеві, революціонеру В. В. Куйбишеву був встановлений у 1937 році. Автори — скульптори Д.Д. і Н.Д. Стреляєви.
Пам'ятник видатному східному поетові ІХ-Х століть Рудакі, родоначальнику таджицько-перської літератури, вже другий у Душанбе, був урочисто, за участю Предидента РТ Емомалі Рахмона відкритий 25 серпня2008 року[10]. Над монументом працювали скульптори з Росії і Таджикистану: скульптор Олександр Рукавішніков, художник-архітектор Сергій Шаров, народний художник Таджикистану Сабзалі Шарипов, а також головний архітектор проекту Сіроджиддін Зухуриддінов[11].Душанбе // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 501
Перший пам'ятник Рудакі був встановлений у 1964 році. Автори — відомі азербайджанські митці скульптор Ф. Г. Абдурахманов та архітектор М. А. Усейнов[12].
Самані Ісмаїла, монумент / Національної згоди та відродження Таджикистану, меморіальний комплекс
на площі Самані (кол. Леніна, Свободи/Озоді, Дружби/Дусті)
Величний пам'ятник Абу Ібрагіму Ісмаїлу ібн Ахмеду, еміру з династії Саманидів, засновнику міцної держави у Середній Азії і весь Меморіальний комплекс національної згоди та відродження Таджикистану був урочисто відкритий 1999 року на честь 1100-літнього ювілею Саманидської держави.
Монумент Перемоги (на честь Перемоги в ІІ Світовій війні) був споруджений у 1970 році. Автори — скульптор Г. Чередниченко і архітектор Г. Соломинов[12].
