Паламар Олександр Олександрович

Паламар Олександр Олександрович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження15 вересня 1991(1991-09-15)
Кельменці, Україна
Смерть8 серпня 2014(2014-08-08) (22 роки)
Сніжне, Україна
(Загинув у бою)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 24 ОМБр
Війни / битви

Вторгнення Росії в Україну

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паламар.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Палама́р (15 вересня 1991, Кельменці, Україна — пом. 8 серпня 2014, Сніжне, Україна) — молодший сержант 24-ї окремої Залізної механізованої бригади.[2][3]. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1991 року в смт Кельменці (Чернівецька область). Закінчив 9 класів кельменецької ЗОШ. Вступив до професійно-технічного училища; навчався на тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

Строкову службу в лавах ЗСУ у Яворові, був військовим зв'язківцем. Продовжив військову службу за контрактом. Командир відділення-командир машини радіоцентру польового вузла зв'язку штабного батальйону; 24-та окрема механізована бригада.

В зоні бойових дій від червня 2014-го. За даними Книги Пам'яті, загинув, виконуючи бойове завдання 8 серпня 2014 року в районі м. Сніжне, Донецька область[4].

Похований в смт. Кельменці 13 серпня з військовими почестями.

Без Олександра лишились мама Наталія Василівна й батько Олександр Паламарі та сестра Світлана.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 27
  • вшановується 8 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[5]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України № 144/2015
  2. ↑ - Події на Сході забрали життя ще одного буковинця
  3. ↑ У зоні АТО загинув буковинець із Кельменців[недоступне посилання]
  4. ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 лютого 2018. 
  5. ↑ В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 21 раз…

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.