Оха

місто Оха
Герб Охи Прапор Охи
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Сахалінська область
Міський округ Охінський міський округ
Код ЗКАТУ: 64425000000
Код ЗКТМО: 64736000001
Основні дані
Статус міста 1938
Населення 19 888 (2023)
Площа 44 км²
Поштовий індекс 694490
Телефонний код +7 42437
Географічні координати: 53°35′20″ пн. ш. 142°56′57″ сх. д. / 53.588888888889° пн. ш. 142.94916666667° сх. д. / 53.588888888889; 142.94916666667
Найближча залізнична станція Ноглики
Відстань
До залізничної станції: 402 км
Вебсторінка adm-okha.ru
Мапа
Оха (Росія)
Оха
Оха
Оха (Сахалінська область)
Оха
Оха

Мапа

CMNS: Оха у Вікісховищі

Оха́ (нів. Выргыт, рос. Оха) — місто на острові Сахаліні, адміністративний центр Охінського міського округу Сахалінської області Російської Федерації. Розташоване у північно-східній частині острова на побережжі затоки Уркт Охотського моря за 402 км на північ від залізничної станції Ногликів та за 1 062 км на північ від Южно-Сахалінська[1]. Населення — 19 888 особа (2023).

Історія

У 1880 році у районі сучасного міста було відкрите нафтове родовище, у зв'язку з чим виник наметово-земляний табір, згодом перетворений на селище Охе, пізніше — Оха. Протягом 1920—1925 років місто було під японською окупацію[1]. Перша промислова нафта видобута у 1923 році. У 1927 році тут був створений трест «Сахаліннафта»[2]. Статус міста має з 1938 року.

Населення

Чисельність населення
19251931[3]19351939[4]1959[5]1967[3]1970[6]1979[7]1989[8]1992[3]1996[3]1998[3]2000[3]
7700→7700↗18 400↗19 601↗27 636↗30 000↗30 890↗32 925↗36 104↗37 000↘31 700↘29 400↘28 200
2001[3]2002[9]2003[3]2005[3]2006[3]2007[3]2008[3]2009[10]2010[11]2011[12]2012[13]2013[14]2014[15]
↗28 400↘27 963↗28 000↘27 200↘26 900↘26 700↘26 400↘26 149↘23 008↘22 893↘22 349↘21 830↘21 495
2015[16]2016[17]2017[18]2018[19]2019[20]
↘21 203↘21 081↘20 916↘20 715↘20 391
10 000
20 000
30 000
40 000
1925
1967
1996
2003
2009
2014
2019

Економіка

Місто є великим центром нафтової та газової промисловості Сахаліна. Найбільше промислове підприємство — ВО «Сахалінморнафтогаз». Також діють: ТЕЦ; заводи залізобетонних виробів, стінових матеріалів, механічний, деревообробний; підприємства харчової промисловості. В місті працює Сахалінський науково-дослідний і проєктний інститут «СахалінНДПІморнафта»[1].

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в Вся Россия. Энциклопедия, 2001, с. 356.
  2. ↑ Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 126.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Оха
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  8. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  9. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  10. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  11. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Сахалинская область. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов. Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
  12. ↑ Сахалинская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2011-2016 годов
  13. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  14. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  15. ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  16. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  17. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  18. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  19. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  20. ↑ Оценка численности населения в разрезе муниципальных образований по состоянию на 01.01.2019 года и среднегодовая за 2018 год. Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Сахалинской области. 22 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.

Література