Отто Мазал-Шквайн

Ф
Отакар Шквайн
Отакар Шквайн
Отакар Шквайн
Особисті дані
Повне ім'я Отакар Шквайн
Народження 3 червня 1894(1894-06-03)
  Кладно, Австро-Угорщина
Смерть 12 вересня 1941(1941-09-12) (47 років)
  Прага, Протекторат Богемії та Моравії
Поховання Кладно
Прізвисько Мазал
Громадянство Чехословаччина Чехословаччина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Кладно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1919—1920 Чехословаччина «Кладно» ? (?)
1920—1921 Чехословаччина «Жиденице» ? (?)
1921—1922 Чехословаччина «Спарта» (Пр) 10+ (1+)
1922 Чехословаччина «Моравська Славія» (Брно) ? (?)
1922—1923 Чехословаччина «Славія» (Пр) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1920—1921 Чехословаччина Чехословаччина 6 (3)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце




1929


1939 		Чехословаччина «Простейов»
Чехословаччина Пардубиці
Чехословаччина ЧШК (Братислава)
Чехословаччина «Русь» (Уж)
Польща «Погонь» (Л)
Чехословаччина «Жатець»
Чехословаччина «Кладно»
Польща «Вісла» (Кр) 		{{{тренер-місце}}}

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Отакар Шквайн, більш відомий як Отто Мазал-Шквайн[1] (чеськ. Otakar Škvajn; нар. 3 червня 1894, Кладно, Австро-Угорщина — пом. 12 вересня 1941, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — чехословацький футболіст і тренер. Виступав за збірну Чехословаччини.

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочав 1919 року в «Кладно»[1], вихованцем футбольної школи якого й був. Потім грав у «Жиденице»[2]. Гучно заявив про себе 8 травня 1920 року в пам'ятному для «Жиденице» поєдинку проти празької «Славії» — 6:2, забивши в ньому 5 м'ячів[1].

У 1921 році перейшов у празьку «Спарту»[1][2]. Був вигнаний з команди за надання інформації про поїздку «Спарти» в Іспанію редактору газети «Prager Tagblatt» Йожефу Лауферу[1][3]. Нетривалий період часу грав у Брно[1][2], звідки потім знову поїхав до Праги, грати за «Славію»[1][2][3].

Під час поїздки Славії до Німеччини в січні 1923 року, отримав на вокзалі міста Карлсруе випадкову травму коліна, яка закінчила його кар'єру гравця[1][3]. Після отримання травми пролежав декілька годин на рейках, допоки його не знайшли залізничники. Вижив, але потім все життя кульгав[2].

Кар'єра в збірній

Провів 6 матчів у складі збірної Чехословаччини[2]. У тому числі грав в першому офіційному матчі збірної з югославами (7:0)[1]. Грав за збірну на олімпійському турнірі 1920 року[1][3], у тому числі в фіналі з Бельгією[1]. Збірна Чехословаччини позбавлена срібних медалей, за демонстративне залишення поля на 40-й хвилині, на знак протесту проти призначення пенальті в її ворота[1]. У півфінальній грі з французами забив свої три м'ячі за збірну (4:1)[1][2].

Також був представником від Чехословаччини на турнірі Військових ігор 1919 року в Римі[1][3].

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри гравця, тренував декілька клубів Чехословаччини і Польщі. У тому числі: «Простейов», Пардубиці, братиславський ЧШК, ужгородську «Русь», львівську «Погонь», «Жатець», «Кладно», краківську «Віслу»[1][2]. Також був помічником тренера збірної Польщі протягом короткого проміжку часу[2].

Помер в окупованій Празі від інсульту[1].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Mazalovu kariéru ukončil schovaný fotoaparát (чес.). Brnensky denik. 15 березня 2013.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Otokar Škvajn (чес.). Encyklopedie Brna. 30 травня 2013.
  3. ↑ а б в г д Oto Mazal-Škvajn (чес.). Slavia. Архів оригіналу за 8 липня 2007.

Література

  • ŠEVČÍK, Karel: Králové ligového trůnu, Praha, Riopress 2004.
  • BROŽ, Radovan: Kronika pardubického fotbalu, Pardubice, Klub přátel Pardubicka 2005.

Посилання