Отакар Вавра

Отакар Вавра
чеськ. Otakar Vávra
Отакар Вавра у 1980 р.
Дата народження28 лютого 1911(1911-02-28)
Місце народженняГрадець-Кралове, Богемське королівство, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1][2][…]
Дата смерті15 вересня 2011(2011-09-15) (100 років)
Місце смертіПрага, Чехія[4][1][…]
ГромадянствоЧехія Чехія
Професіякінорежисер, сценарист, монтажер
Роки активності19312002
IMDbID 0904706
Автограф
Нагороди та премії
Орден Республіки (ЧССР)
Орден Республіки (ЧССР)
Орден Праці (Чехословаччина)
Медаль «За заслуги» I ступеня
Медаль «За заслуги» I ступеня
Орден Республіки (ЧССР)
Орден Республіки (ЧССР)
Орден Праці (Чехословаччина)
Медаль «За заслуги» I ступеня
Медаль «За заслуги» I ступеня
Отакар Вавра у Вікісховищі

Отака́р Ва́вра (чеськ. Otakar Vávra; 28 лютого 1911, Градець-Кралове, Австро-Угорщина (нині — Чехія) — 15 вересня 2011, Прага, Чехія) — чеський кінорежисер, сценарист, монтажер і педагог. За 80 років активної творчої діяльності зняв близько п'ятдесяти кінострічок в найрізноманітніших жанрах[5].

Біографія

Отакар Вавра народився 28 лютого 1911 року в Градці-Кралове, Австро-Угорщина (нині Чехія). Після закінчення середньої школи вивчав архітектуру в технічних вишах Брно і Праги. Починаючи з 1929-го зацікавився кінематографом, писав статті про кіно. Як член об'єднання прогресивної інтелігенції «Лівий фронт» брав участь в організації перших переглядів радянських фільмів в Чехословаччині.

На початку 1930-х Ваврf зняв декілька короткометражних фільмів, переважно експериментального характеру («Світло пронизує пітьму», спільно з оператором Ф. Пілатом, «Ми живемо в Празі», «Листопад» та ін.). Працював сценаристом і асистентом режисера на низці стрічок. Як сценарист і режисер спеціалізувався на екранізаціях чеської і світової класики. У ігровому кіно дебютував фільмом «Філософська історія» (1937, за однойменною повістю Алоїса Їрасека), що оповідає про революційні події 1848 року та участь в них патріотично налаштованих чеських студентів. Потім слідували «Невинність» (1937, за повістю Марії Маєрової) та вільна адаптація п'єси класика чеської драматургії Ладислава Строупежницького — комедія «Цех кутногорських дів» (1939).

У роки німецької окупації Отакар Вавра продовжив почату лінію двома фільмами з празького життя за романами К. М. Чапека-Хода «Гумореска» (1937) і «Турбіна» (1941) та вдалою екранізацією класичної «Казки травня» В Моштика, що поетично прославляє природу й чистоту людських почуттів[6]. На початку 1940-х знімає декілька малопомітних фільмів як за власними сценаріями, так і екранізацій, бажаючи врятувати від примусових робіт на окупантів себе і друзів-кінематографістів[6]. Дві історичні стрічки за 3. Вінтером «Розіна-знайда» (1945) і «Безтурботний бакалавр» (1946), закінчені вже після звільнення Чехословаччини, завершують цей період творчості Ваври.

Наприкінці Другої світової війни (1944—1945) Отакар Вавра брав участь в розробці проекту націоналізації вітчизняного кінематографа, а після завершення війни - в його реалізації. З 1947 р.оку він займав низку високих посад в структурах кінематографу: художній керівник творчої групи, член колективного керівництва кіностудії «Баррандов», член ідейно-художніх рад генерального директора «Чехословацького кіно», член консультативної ради міністерства культури і освіти.

Після війни Вавра підтверджує свою репутацію високопрофесійного обдарованого режисера вдалими екранізаціями чеської класики, в яких відчувається живий контакт з часом («Передчуття», «Кракатит» і «Німа барикада», Державна премія Чехословаччини за 1949 року, за творами М. Пуйманової, К. Чапека і Я. Дрди відповідно). У першій половині 1950-х років вдало екранізує роман Ржезача «Наступ» (1952) і створює гуситську трилогію («Ян Гус», 1955, «Ян Жижка», 1956, «Проти усіх», 1957).

З 1956 року Отакар Вавра — педагог, а потім професор і керівник кафедри теле- і кінорежисури в Празькій академії виконавських мистецтв (ФАМУ). Він був педагогом практично усіх заслужених режисерів цього періоду: Віри Хитілової, Їржі Менцеля, Яна Шмідта, Мілоша Формана. У нього навчався також Емир Кустуриця[5].

У період так званої «нормалізації» 1970—1980 років Вавра знімає фільми про недавню й далеку історію чеського народу: «Дні зради» (1972), «Соколове» (1975, спільно з СРСР), «Визволення Праги» (1978) та ін., нові версії своїх старих фільмів («Темне сонце» за «Кракатитом» К. Чапека), серію біографічних стрічок, героями яких стають офіційно схвалені діячі національної історії і культури («Мандри Яна Амоса», «Олдржих і Вожена» та ін.).

Останній свій фільм, «Моя Прага», Отакар Вавра зняв у 2002 році. У тому ж році він випустив книгу «Надзвичайне життя режисера» про кінематографічні проблеми, що виникали з процесі створення власних фільмів, і їх можливих рішеннях.

Фільмографія

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1931 к/м Світло пронизує пітьму Svetlo proniká tmou Так
к/м Ми живемо у Празі Zijeme v Praze Так
1933 Світанок Svítání Так
1935 Одинадцятий наказ Jedenácté prikázání Так
Мариша Marysa Так
к/м Листопад Listopad Так Так
1936 Вуличка в рай Ulicka v ráji Так
Вуличні сирітки Ulicnice Так
Троє на снігу Tri muzi ve snehu Так
1937 Мораль передусім Mravnost nade vse Так
Обхідник № 47 Hlidac c.47 Так
Її падчерки Její pastorkyne Так
Невинність Panenství Так Так
1938 Філософська історія Filosofská historie Так Так
На сто відсотків Na sto procent Так
1939 Цех кутногорських дів Cech panen kutnohorských Так Так
Гумореска Humoreska Так Так
Дівчина у блакитному Dívka v modrém Так Так
Верблюд через голкове вушко Velbloud uchem jehly Так Так
Зачарований будинок Kouzelný dum Так Так
1940 Пацієнтка лікаря Гегла Pacientka Dr. Hegla Так Так
Коханка в масці Maskovana milenka Так Так
Травнева казка Pohádka máje Так
к/м Афера з Рубенсом Podvod s Rubensem Так
1941 Турбіна Turbina Так Так
1942 Я зараз повернуся Prijdu hned Так Так
Зачарована Okouzlená Так Так
1943 Щасливої дороги Stastnou cestu Так Так
1945 Батьківщина зустрічає Vlast vítá Так
Розіна-знайда Rozina sebranec Так Так
1946 Безтурботний бакалавр Nezbedný bakalár Так Так
док. Шлях до барикад Cesta k barikádám Так
1947 Передчуття Predtucha Так Так
1948 Кракатит Krakatit Так Так
Готель «У кам'яного столу» Hostinec U kamenného stolu Так
1949 Німа барикада Nemá barikáda Так Так
Революційний 1848 рік Revolucni rok 1848 Так
1952 Наступ Nástup Так Так
1954 Ботострой Botostroj Так
Ян Гус Jan Hus Так Так
1957 Ян Жижка Jan Zizka Так Так
1958 Проти всіх Proti vsem Так Так
Громадянин Бріх Obcan Brych Так Так
1959 Перша рятувальна První parta Так Так
1960 Поліцейська година Policejní hodina Так Так
Серпнева неділя Srpnová nedele Так Так
док. Народний артист Зденек Штепанек Národní umelec Zdenek Stepánek Так Так
1961 Нічний гість Nocni host Так Так
1962 Гаряче серце Horoucí srdce Так Так
1965 Золотий ранет Zlatá reneta Так Так
1966 Романс для флюгельгорна Romance pro křídlovku Так Так
1968 Тринадцята кімната Trináctá komnata Так Так
1969 Молот проти відьом Kladivo na carodejnice Так Так
1972 Дні зради Dny zrady Так Так
1975 Соколово Соколово Так Так
1977 Історія любові і честі Príbeh lásky a cti Так Так
1978 Визволення Праги Osvobození Prahy Так Так
1981 Темне сонце Temné slunce Так Так
1983 Мандри Яна Амоса Putování Jana Amose Так Так
1984 Комедіант Komediant Так Так
1985 Олдржих і Божена Oldrich a Bozena Так Так
1986 Вероніка Veronika Так Так
1988 Європа танцювала вальс Так Так
2002 к/м Моя Прага Moje Praha Так Так

Визнання

Нагороди

  • Державна премія Чехословаччини за режисуру (1949)
  • Заслужений художник (1955)
  • Орден Праці (1961)
  • Трилобіт (1966)
  • Народний артист Чехословаччини (1968)
  • Державна премія Клемента Готвальда (1968)
  • Премія Антоніна Запотоцького (1973)
  • Орден Республіки (1981)

Кінопремії[7]

Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1938 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Невинність Номінація
Філософська історія Номінація
Цех кутногорських дів Номінація
1939 Гумореска Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі фестивалю — Художній фільм Безтурботний бакалавр Номінація
Кінофестиваль у Мар-дель-Плата
1960 Найкращий фільм Перша рятувальна Номінація
1970 Найкращий фільм Молот проти відьом Номінація
Премія кіноклуба Núcleo за найкращий фільм Перемога
Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
1965 «Золота мушля» за найкращий Золотий ранет Перемога
Московський міжнародний кінофестиваль
1967 Гран-прі Романс для флюгельгорна Номінація
Спеціальний срібний приз Перемога
1973 Золотий приз Дні зради Номінація
1900 Диплом журі Перемога
Кінофестиваль у Пльзені
1990 «Золотий зимородок» Молот проти відьом Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
2001 Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф Перемога
Премія «Чеський лев»
2002 Нагорода за художні досягнення Перемога

Примітки

  1. а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  3. regional database of the Research Library in Hradec Králové
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #119445107 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б Отакар Вавра как столетие чешского кино. Отакар Вавра как столетие чешского кино. Ради Свобода (рос) . 28.02.2011. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 29.09.2017.
  6. а б Режисерська енциклопедія. Кіно Європи, 2002.
  7. Нагороди та номінації Отакара Ваври на сайті IMDb (англ.)

Джерела

Посилання