Ондржей Філіп Квітайнер

Ондржей Філіп Квітайнер
чеськ. Ondřej Filip Quitainer
Ім'я при народженні Андреас Квітайнер
Народився 30 листопада 1679(1679-11-30)
Фрідтант, Німеччина
Помер 8 березня 1729(1729-03-08) (49 років)
Прага, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[1][2]
Жанр скульптура декоративна, релігійна, меморіальна
Навчання у батька
Напрямок бароко
Роки творчості 1710 -1730
Вплив австрійські барокові скульптори
Працював у містах Прага,
Основні роботи скульптура декоративна, релігійна, меморіальна

Ондржей Філіп Квітайнер (чеськ. Ondřej Filip Quitainer 30 листопада 1679, Фрідлант, Німеччина — 2 червня 1729, Чехія у складі Монархії Габсбургів) — чеський скульптор і рязьбяр зламу 17-18 ст., німець за походженням. Справжнє ім'я Андреас Квітайнер.

Життєпис

Збережено мало відомостей про ранні роки майбутнього скульптора. Він німець за походженням і його справжнє ім'я Андреас Квітайнер. В історію чеського мистецтва він увійшов під слов'нською назвою його імені як Ондржей Філіп Квітайнер.

Хлопця хрестили у Фрідланті. Його батько був різьбяр на ім'я Йоган Валентин Квітайнер. У документах, знайдених у місті Прага, Ондржей Філіп згаданий вперше у 1694 році. Під час перебування і праці у Празі він пошлюбився з місцевою пані, звістка про вінчання скульптора датована 7 листопада 1700 року, тобто йому було на той час 21-22 роки.

Дослідники вважають, що скульптор не мав значних замов і його фінансовий стан оцінюють як доволі скромний. Так, він був вимушений наймати квартиру, де мешкав роками. Неможливість заробляти достатньо примушувала митця братися за замови попри Прагу. Так, у період 1709-1715 рр. він працював у Німеччині у місті Людвігсбург (нині земля Баден-Вюртемберг). У Прагу він звернувся після праці у місті Людвігсбург, де його майстерність зросла і його авторитет як митця збільшився.

Квітайнер і Брокоф

Залишається невирішеним питання про учнівство празького скульптора Фердинанда Брокофа (1688-1731). Брокоф сам походив з родини чеських скульпторів, але на ранньому етапі працював у провінційній стилістиці. Перебування у Празі вплинуло на художню свідомість провінційного скульптора, позаяк стиль бароко плідно розвинувся у місті і тут можна було побачити цілу галерею першовартісних творів австрійських і німецьких майстрів (барокові вівтарі, надгробки, садово-паркова скульптура).

Пряме учнівство Фердинанда Брокофа в Ондржея Квітайнера не доведено, хоча твори Брокофа являють паралельні пошуки й деяку близькість стилістики.

Твори скульптора

Дворик Лорети у місті Прага, скульптурний декор калиці Діви Марії

До найранніх творів митця відносять релігійну скульптуру у Прибрамі (Свята Гора). Для храму були створені фігура св. Йоакима та погруддя, що являли біблійних родичів Богородиці. Але вони грубуваті і не явили кращих сторін обдарування скульптора.

У місті Людвігсбурн були створені декоративні скульптури Атласа та сфінксів. У містечку Дольни Брежани він створив розп'ятого Христа та Марію Магдалину.

Серед збкережених творв митця, що дійшли до початку 21 ст. — декоративні твори у Чернінському палаці. Відповідальним явищем у творчому житті митця була і праця над скульпторним декором у Лореті, значному церковному центрі міста Прага.

Син і помічник

Ондржей Філіп мав сина, що теж став скульптором. Ян Антонін Квітайнер (1709-1765) працював разом із батьком і був його учнем і помічником.

Див. також

Посилання

Джерела

  • Johann Gottfried DLABACŽ: Allgemeines historisches Künstlerlexikon für Böhmen und zum Theil auch für Mähren und Schlesien, erster Band, Prag 1815, s. 517-518.
  • Oldřich J. Blažíček a kol., Dějiny českého výtvarného umění II (od počátků renesance do závěru baroka). Praha 1989.
  • Nová encyklopedie českého výtvarného umění, díl 2, N – Ž., editor Anděla Horová. Praha 1995.
  • Prokop H. Toman, Nový slovník československých výtvarných umělců. reprint Praha 1995.
  • Jiří Kaše, Předdvoří a balustráda pražské Lorety, in: Památky a příroda, 1986, strany 207-213
  • Václav Vančura, Quittainerové, in Umění
  • Jan Diviš, Pražská Loreta. Praha 1964.
  1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
  2. The Fine Art Archive — 2003.