|
Олешин
Оле́шин — село в Україні, у Хмельницькій міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 2309 осіб. ГеографіяТериторія села розташована на Подільській височині. Протяжність села з півночі на південь 3 км, а із заходу на схід — 2 км. З південного боку села протікає річка Південний Буг. На півночі межує з селом Іванківці. Зі сходу росте мішаний ліс. З західної сторони простягаються поля. Через село протікає річка Зелена, що впадає у Південний Буг. Площа населеного пункту — 380 га. Легенда виникнення назвиЗа однією з легенд, історію села розпочали декілька молодих сімей — вихідців з Прикарпаття. Наприкінці XIV століття невеличка група чоловіків з жінками на конях вирушили на схід у пошуках затишнішого місця від кліматичних негараздів та від постійно нападаючих ворогів. Довго їхали вершники на схід, тримаючись берега річки Бог. Вони були високі на зріст — до двох метрів, мали великі ступні ніг та кисті рук. (Про це свідчили пізніше викопані кістяки перших поселенців). На одній із зупинок для відпочинку вершники уважно розглянули місцевість: річка Бог з чистою і прозорою водою, дуже багата на рибу, широкий до 2 км берег заріс очеретом та верболозом. Тут гніздиться різна птиця і дрібні звірі. На північ, за пагорбами, простягнувся ліс. А далі на схід за 3−4 км видно внизу село — на правій стороні Бога (теперішній Хмельницький). Тут вирішили мандрівники зупинитися для побудови жител. На пагорбах, на північ від берега річки почали будувати житла з глини й очерету. І до цього часу ця частина села зветься «гірка» (гора). Жителі села були дуже бідні, ходили в потертій одежі, а влітку — напівголі. Тому їх назвали голиші. За селом збереглась назва Голишин край, пізніше Голишин, а згодом — Олешин. Про історичність цієї назви свідчить сусіднє село Іванківці, старожили якого і понині називають олешинців голишами, голишами, голошпігами. Поселенці почали спілкуватися з жителями сусіднього села — Плоскирівці. Одружувалися, збільшувалося число сімей. Займалися землеробством, мисливством, риболовлею. В Плоскирівцях (потім Проскурів) почало розвиватися ремісництво. Поселення голишів стали називати Голишин кут, пізніше село Голисин (Олешин). Про це свідчить брошура «Хронологія основних подій з історії міста Хмельницького». Відомо також за переказами, що від цих втікачів відділились Іван, Калиник, Гринь. Згодом і пішли назви навколишніх сіл — Іванківці, Велика Калинівка, Лісові Гринівці. Народна легенда про «Голий Шинок»
Історія26 березня 1547 року король Сигізмунд Август II надав Мацею Влодеку з Германова у спадкове володіння Голишин (тепер Олешин; також Плоскирів (тепер Хмельницький), Леснів (тепер Лезневе)) із прилеглостями, «над Богом в повіті Кам'янецькім лежачими».[1] 23-24 вересня 1604 року в селі зупинялося українсько-польське військо, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[2] За часів Королівства Польського та Речі Посполитої село входило до складу Плоскирівського староства. Олешин та ще три села колишнього Проскурівського староства наприкінці XVIII століття російська імператриця Катерина II подарувала графові Івану Гудовичу. Далі власником села став його син — генерал-майор у відставці Кирило Гудович. XX століттяНімецька окупація села тривала 993 дні. 24 березня Олешин було звільнено від нацистів. Про звільнення Олешина оголосив диктор радіо інформбюро в Москві Левітан Ю. Б. В 1985 році Олешинська сільська рада була в області в десятці найгірших по роботі і фінансах. В 2002 році Олешинська сільська рада на чолі з Главацьким А. М. за фінансовим станом, за поновлення бюджету за зароблені кошти посідала третє місце у Хмельницькому районі. XXI століттяУ 2014 році мешканці Олешина брали участь у хмельницькому Євромайдані. СпортВ Олешині розташовується ФК «Олешин», який був заснований у 1999 році. Відомі Люди
Галерея
Примітки
ЛітератураМ. П. Люшня присвятив рідному селу Олешин цей вірш. «Там, де Бугу дзвінке джерело (М. П. Люшня)
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
