uk %D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%B2 %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9 %D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

	Андрій Олефіров
Прапор	Тимчасово повірений України в Хорватії
2001 — 2001
Міністр:	Анатолій Зленко
Попередник:	Анатолій Шостак
Наступник:	Віктор Кирик
Прапор	Генеральний консул України в Нью-Йорку
2004 — 2008
Міністр:	Грищенко → Тарасюк → (в. о.) Бутейко → (в. о.) Тарасюк → (в. о.) Огризко → Яценюк → Огризко
Прапор	Заступник Міністра закордонних справ — керівник апарату МЗС України
з липня 2012
Міністр:	Костянтин Грищенко
Прапор	6-й Посол України у Фінляндії; (за сумісництвом в: Ісландії)
20 серпня 2014 — 16 травня 2019
Міністр:	Павло Клімкін
Попередник:	Сергій Василенко (в. о.)
Наступник:	Ілля Квас (в. о.)
Народження:	18 березня 1972 (52 роки); Київ, Українська РСР, СРСР
Національність:	українець
Країна:	СРСР → Україна
Освіта:	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діти:	син і донька
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Андрій Володимирович Олефіров (нар. 18 березня 1972(19720318), Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат.

У 2001 році був тимчасово повіреним у справах України в Хорватії, а з 2004 року до 2008 року Генеральним консулом України в Нью-Йорку. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії (впродовж 2014—2019 років) й Ісландії за сумісництвом (у 2016—2019 роках). Заступник міністра закордонних справ України у 2012—2014 роках.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

Володіє англійською, іспанською та хорватською мовами.

Біографія

Андрій Володимирович Олефіров народився 18 березня 1972 року у Києві, що входив на той час до складу Української РСР СРСР. У 1994 році закінчив Київський державний університет, за першою освітою — філолог, перекладач з англійської та іспанської мов.

Після цього Андрій Володимирович розпочав дипломатичну кар'єру. Спочатку як аташе, третій і другий секретар Консульського управління Міністерства закордонних справ України (МЗС України) у 1996—1998 роках. З 1998 року перейшов на роботу в Посольстві України в Хорватії як другий секретар з консульських питань у 1998—2001 роках. У 2001 році був тимчасовим повіреним у справах України в Хорватії.

2003 року закінчив Дипломатичну академію при МЗС України і отримав вчене звання магістра зовнішньої політики. У 2003—2004 роках Олефіров обіймав посаду секретаря Управління кадрів та навчальних закладів МЗС України.

2004—2008 — консул Генерального консульства України в Нью-Йорку;
2008—2009 — начальник відділу консульсько-правових питань Департаменту консульської служби МЗС;
2010 — заступник директора Департаменту секретаріату МЗС;
2010—2012 — директор Департаменту консульської служби МЗС;
3 липня 2012^[2] року призначений заступником МЗС — керівником апарату МЗС України;
З 20 серпня 2014^[3] по 16 травня 2019^[4] — посол України у Фінляндії^[5].
З 22 лютого 2016^[6]по 16 травня 2019^[4] — посол України у Ісландії за сумісництвом.
17 травня 2019 року Олефіров пішов у відставку.^[7]

Нагороди та почесні звання

Орден «За заслуги» III ступеню (19 червня 2017 року) — «за значний особистий внесок у реалізацію євроінтеграційних прагнень України, запровадження Європейським Союзом безвізового режиму, зміцнення міжнародного авторитету держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм»^[8].