|
Окіноерабу
Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島, окіноерабу[en]: いぃらぶ Іірабу), або Окіноерабу, один з островів Сацунан, що належать до архіпелагу Амамі між Кюсю і Окінавою[1]. Острів має площу 93,63 км² та населення приблизно 14 000 осіб. Адміністративно він належить до префектури Каґосіма і розділений на два міста — Вадомарі та Тіна. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто. Географія  Окіноерабудзіма розташована між островами Токуносіма та Йорондзіма, приблизно в 536 км на південь від південного кінця Кюсю та в 60 км на північ від Окінави. Це кораловий острів довжиною приблизно 20 км а шириною 7 км. Найвища точка над морем — гора Ояма (246 метрів над рівнем моря)[2]. У східній частині острова знаходиться велика вапнякова печерна система, одна з найбільших в Азії. Узбережжя острова оточене кораловим рифом. ІсторіяНевідомо, коли острів Окіноерабудзіма був заселений вперше. На ньому панувала знать адзі[en], яка побудувала численні укріплення гусуку, від 8 століття. З 1266 року він став частиною Королівства Королівство Хокудзан[en] і до моменту його включення до складу Королівства Рюкю в 1422 році. Самураї з домену Сацума вторглися на острів час вторгнення в Рюкю в 1609 році, після чого його включення в офіційні володіння домену Сацума було визнано сьогунатом Токуґави в 1624 році. Правління Сацуми було суворим, жителі острова були змушені до кріпацтва, вони вирощували цукрову тростину, щоб справлятися з високими податками, що часто призводило до голоду. Острів був підпорядкований Токуносімі з 1616 по 1690 рік, коли було створено незалежний дайканшо[en] (магістрат). Протягом усього періоду Сацуми острів використовувався як тюремне поселення, особливо для політичних злочинців, включаючи багатьох членів королівської родини Рюкю. Сайґо Такаморі був засланий до Окіноерабудзіми з 1862 по 1864 рік. Після реставрації Мейдзі острів був включений до провінції Осумі, а згодом став частиною префектури Каґосіма. Після Другої світової війни, разом з іншими островами Амамі, він був окупований Сполученими Штатами до 1953 року, коли він і решта островів Амамі повернулися під контроль Японії. У вересні 1977 року масивний тайфун (Тайфун Бейб[en]) спустошив острів. Вітри зі швидкістю понад 210 км/год тривали протягом двох годин, коли тайфун проходив повз острів[3]. Майже дві третини будинків по всьому були пошкоджені або зруйновані штормом, 73 людини постраждало[4]. Більшість травм були спричинені руйнуванням будівель[5]. КліматОкіноерабудзіма має вологий субтропічний клімат (Cfa згідно з кліматичною класифікацією Кеппена) з дуже теплим літом та м’якою зимою. Опади значні протягом року, але взимку дещо менші. Острів зазнає частих тайфунів. ФаунаОкіноерабудзіма є домом для кількох рідкісних видів плазунів та комах, які є ендеміками острова, або, загальніше, островів Рюкю. Це одне місць, де плавання з китами (горбаті кити) дозволено законом[6]. ЕкономікаЗ помірними опадами та теплим кліматом острів придатний для сільського господарства. Основні культури включають солодку картоплю, цукрову тростину та квітникарство. Переробка коричневого цукру та виробництво дистильованого лікеру шьочю є важливими галузями промисловості. Острів не належить до числа головних туристичних напрямків архіпелагу Амамі. ТранспортУ порту Вадомарі, розташованому в однойменному містечку, регулярно курсують пороми до Окінави та Каґосіми. Менший порт Тіна, в містечку Тіна, має пороми до Каґосіми та інших островів Амамі. Аеропорт Окіноерабу[en] у Вадомарі розташований на східній стороні острова. Рейси з'єднують острів з Каґосімою, Токуносімою, Амамі (через Токуносіму) та Окінавою (Наха). Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
