Однозначність

Однозначність або моносемія (грец. μόνοσημεία — «однозначність») — наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) одного значення.

Однозначність:

• властивість за значенням однозначний;
• точна визначеність того, що слідує, випливає з чого-небудь; зумовленість, неминучість;
• визначеність смислового змісту, виключення різних тлумачень, розуміння;
• у математиці, фізиці — непорушність фізичного закону; один варіант, одне рішення, одна можливість.

Антонімічний термін — багатозначність.

Див. також

• Умови однозначності

Джерела

• Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с.
• Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001. — 224 с.
• Кобозева І. М. Лінгвістична семантика. — М., 2000.
• Багатозначність // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• § 16. Однозначні і багатозначні слова. Пряме і переносне значення слова // Цимбал Н. Сучасна українська літературна мова з практикумом : Навчальний посібник / Наталія Цимбал. — Умань: ООП Жовтий О. О., 2015. — 399 с.
• Однозначні слова, або Моносемія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 146.