Народилася 24 листопада 2006 року в Брюсселі, Бельгія. Її батько, Маріо Пінзарроне, має італійське походження, а мати, Лоуренс Новале, бельгійка з Брюсселя[2][3]. У Ніни є старша сестра Лілі, також фігуристка[4]. Рідна мова Ніни — французька, але вона займається фігурним катанням і ходить в школу, розмовляючи нідерландською. Оскільки її батько має італійське походження, вона рік вивчала італійську мову як четверту мову, але не розмовляє нею[5].
Спортивна кар'єра
Початок
Пінзарроне почала займатися фігурним катанням у 2010 році у віці трьох років. Вона пішла за своєю сестрою Лілі, яка зацікавилася після перегляду фігурного катання по телебаченню[6].
Серед юніорів
Сезон 2021—2022
Пінзарроне дебютувала на міжнародному юніорському етапі Гран-прі у серпні, на Гран-прі Франції. Вона посіла п'яте місце в короткій програмі та шосте у довільній, а в загальному заліку стала шостою. На своєму другому етапі Гран-прі у Словенії, Пінзарроне повторила свої результати на Гран-прі Франції, але фінішувала п'ятою в загальному заліку[7].
Пінзарроне не брала участі у змаганнях до листопада, коли вона виграла свій другий Чемпіонат Бельгії серед юніорів. Після своєї перемоги в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року вона виграла титули серед юніорок на Santa Claus Cup, Icelab International Cup і Dragon Trophy. Вона посіла сьоме місце на Challenge Cup у березні[7].
У квітні Пінзарроне брала участь у своєму першому Чемпіонаті світу серед юніорів. Там вона була сьомою в короткій програмі та шістнадцятою у довільній, зрештою опинившись одинадцятою в загальному заліку[7].
Серед дорослих
Сезон 2022—2023
У липні Пінзарроне була призначена етап Гран-Прі MK John Wilson Trophy. У серпні вона отримала друге призначення на етап Гран-прі Skate Canada. Пізніше вона відмовилася від участі в обох змаганнях через травму стегна, яка згодом виявилася подвійним стресовим переломом[8].
Після одужання Пінзарроне виграла срібну медаль на турнірі Latvia Trophy[7]. Отримавши технічний мінімум, її призначили брати участь у Чемпіонаті Європи разом із багаторічною чемпіонкою Бельгії Луною Гендрікс. Пінзарроне посіла шосте місце в короткій програмі[9] і п'яте місце в довільній[10]. У загальному заліку посіла п'яте місце[10].
На початку сезону брала участь у Челленджері Lombardia Trophy. Пінзарроне фінішувала дев'ятою[7]. Її також запросили відвідати турнір Shanghai Trophy, де вона стала четвертою з шести учасниць[7].
Пінзарроне дебютувала на дорослому етапі Гран-прі Франції, де вона фінішувала четвертою в короткій програмі з новим особистим рекордом у 65,74 бала[12]. Вона встановила ще один особистий рекорд у довільній програмі (133,06 бала) і піднялася на друге місце в загальному заліку[7]. Її срібна медаль зробила її другою бельгійкою (після Луни Гендрікс), яка отримала медаль на етапі Гран-прі. За тиждень до другого етапу Гран-прі вона з'явилася на Чемпіонаті Бельгії. Оскільки Луна Гендрікс відмовилася від участі у змаганні через хворобу, Пінзарроне виграла свій перший національний титул з перевагою понад сорок очок[13]. На NHK Trophy Ніна посіла друге місце в обох сегментах змагання, але стала третьою в загальному заліку, вигравши бронзову медаль і пройшовши кваліфікацію до Фіналу Гран-прі[14].
На Фіналі Гран-прі вона стала третьою в короткій та п'ятою в довільній програмі, ставши в результаті четвертою[7].
На Чемпіонаті Європи 2024 року Пінзарроне посіла друге місце в короткій програмі з особистим рекордом 69,70 балів, випередивши Анастасію Губанову, представницю Грузії, яка посіла третє місце, менше ніж на один бал. У довільній програмі посіла третє місце, фінішувавши третьою в загальному заліку після Гендрікс і Губанової[15]. З її бронзовою медаллю та золотом Гендрікс Бельгія вперше мала двох жінок на європейському подіумі.
На Чемпіонаті світу 2024 фігуристка посіла 11-те місце в короткій програмі і 16-те в довільній, ставши 15-тою в загальному заліку[7].