Нікопольський завод феросплавів47°37′46″ пн. ш. 34°20′39″ сх. д. / 47.629508° пн. ш. 34.3440771° сх. д.
Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (англ. Public Joint Stock Corporation «Nikopol Ferroalloy Plant») — велике промислове підприємство, публічне акціонерне товариство[1], розташоване в 3-х км на північний захід від міста Нікополь (Дніпропетровська область, Україна). Є одним з найбільших підприємств металургійного комплексу України, найбільшим феросплавним підприємством в Європі й другим у світі за обсягом виробництва марганцевих сплавів[2] (понад 11 % світового виробництва феросплавів). 75 % продукції заводу йде на експорт[3]. Завод є експортоорієнтованим — його феросплавна продукція вирушає до понад 50 країн світу. У 2017 р. частка експортних відвантажень становила 64 %.[4] Історія8 травня 1958 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про будівництво в Нікополі заводу феросплавів. Будівництво розпочато в листопаді 1962 року і триває до цього дня. Датою народження заводу вважається 6 березня 1966, з моменту пуску флюсоплавильного цеху. Було видано першу плавку флюсів марки АНФ-6, до кінця року було виготовлено 11 тисяч тонн електрофлюсів. Під час урочистого мітингу з нагоди відкриття цеху відлили пам'ятний знак з першого металу. З кінця 1965 року до 27 серпня 1968 року будували найпотужніший в Європі плавильний цех № 2. 1967 року запустили піч № 12, в березні 1969 року піч № 13. 27 серпня 1968 завод отримав першу продукцію. З 1970 до 1980 року було запущено ще 5 печей, печі № 17 та № 18 — виробництва японської фірми «Тонабе». З 1972 року вперше в країні почали перероблювати шлак. З перших років роботи НЗФ став науково-дослідною лабораторією галузі. Випробовували виплавку силікомарганцю з мінімальним вмістом фосфору, впроваджували новий метод футерування. У 1973 році побудували аглофабрику. Відкритий у 1968 році цех електродної маси і агломераційних цех забезпечує потреби заводу в агломераті та електродній масі і мають змогу постачати цю продукцію замовнику. Станом на середину 70-х років було засвоєно 25 марок флюсів, 5 з них отримали Знак якості. 1975 року було запущено унікальний за потужністю і технологічним обладнанням плавильний цех № 1. 18 липня, напередодні Дня металурга, був виплавлений другий мільйон тонн силікомарганцю. 19 липня 1975 року 12 працівників заводу були нагороджені Орденом Трудової Слави. У день десятиріччя другого цеху було виплавлено п'ятий мільйон тонн силікомарганцю, у 1983 році — одинадцятий. За часів кризи 90-х років завод не отримував достатньої кількості сировини, електроенергії, було загальмовано збут продукції. СьогоденняНа сьогодні цехи № 1 та № 2 об'єднані в один цех виробництва феросплавів, мають 12 печей вітчизняного та 4 печі іноземного виробництва. У переддень новорічного свята 2004 року завод, під керівництвом В. С. Куціна, виплавить наступну мільйонну тонну, першу тонну на печі № 14. З 2008 року завод скорочує виробництво:
У травні 2013 року В. С. Куцін повідомив, що НЗФ зацікавлений у будівництві когенераційної станції із переробки ферогазів. За його словами побудувати таку станцію можна протягом двох років, вартість інвестицій у будівництво становить приблизно 100 млн доларів. ПотужністьМаксимальна виробнича потужність підприємства становить 1,200 тис. тонн феросплавної продукції на рік. У двох основних величезних цехах (520/50/55 м) порівну розташовані 16 пічних агрегатів потужністю від 23 до 75 мега-вольт-ампер і заввишки понад 50 м, що є на сьогодні найпотужнішими феросплавними печами у світі[3]. На долю ВАТ НЗФ припадає 6 відсотків світового виробництва феромарганцю та понад 20 відсотків силікомарганцю. У 2012 році на НЗФ виплавлено 658,6 тис. тонн високоякісних феросплавів. У 2018 році на НЗФ виплавлено 736 тис. тонн феросилікомарганцю та 40 тис. феромарганцю.[4] ПродукціяОсновною продукцією заводу є виробництво марганцевих сплавів (силікомарганець та феромарганець), необхідних легуючих елементів для виробництва високоякісних і високоміцних сплавів в чорній та кольорової металургії та подальшого їх використання в різних виробничих галузях. Також завод виробляє флюси, електродну масу, агломерат, граншлак, щебінь, пісок та абразивні матеріали[3]. На території заводу розташована фабрика «Ніка»[8], що виготовляє вироби з трикотажу (панчохи «Ніка»). Директори заводу
Працівники заводуЧисельність працівників заводу в середині 2008 року становила понад 7500 осіб. За історію існування заводу понад 170 фахівців нагороджені високими урядовими нагородами, 15 стали лауреатами Державної премії. Більше третини заводчан мають вищу освіту, завод має власний центр підготовки та перепідготовки спеціалістів. Герой Соціалістичної Праці, академік Академії інженерних наук — Величко Борис Федорович. Мають звання «Заслужений металург України» — А.Безбородов, С.Веремєєнко, В.Макогон, А.Польовий, М.Подольський, М.Сидоренко та ін.. Кандидати технічних наук — Ю.Дєдов, В.Зубанов, І.Кучер, В.Невєдомський, І.Філіпов. Середня заробітна плата (до стягнення податків на рівні працівника) — 156 тис. грн на рік.[4] ВласникиЗасновувалось це підприємство як державне, але у 2004 році його приватизували, і новим власником став Interpipe (яким володіє Віктор Пінчук). За твердженням Ігоря Коломойського приватизація відбулася з порушеннями та має відбутися його повернення державі та реприватизація.[9][10] 26 травня 2003 року консорціум «Придніпров'я», наближений до корпорації «Інтерпайп», придбав на приватизаційному конкурсі 25 % держпакету ВАТ «НЗФ». 15 серпня 2003 року «Придніпров'я» придбало ще один 25 % держпакет плюс 1 акція. За контрольний пакет НЗФ (50 % + 1 акція) консорціум сплатив 410,5 млн грн. Це придбання було оскаржено в суді, Вищий господарський суд у 2005 році визнав цю приватизацію незаконною. ПФК «Придніпров'я» подав касаційну скаргу до Верховного Суду України і у січні 2006 року отримав відмову у її задоволенні[11]. Станом на сьогодні власником контрольного пакету акцій НЗФ є Коломойський Ігор Валерійович. Соціальна сфераНЗФ має розвинуту соціальну сферу[12] Медико-санітарна частина заводу має:
Скандали
Гімн заводу
Література
Див. також
Примітки
Посилання
|