Походить з родини художника, його батько — Пітер Клас, відомий майстер натюрмортів. Первісну художню освіту отримав від батька. Є відомості, що і сам робив натюрморти. Але останні або не збережені, або приписані іншим майстрам.
Молодий художник не пішов батьківським шляхом, а почав робити спроби у різних жанрах. Цьому сприяли і контакти з іншими художниками, і низка вчителів, в майстернях яких він навчався і співпрацював. Серед них:
Дані про першу подорож до Італії суперечливі. Але достеменно, що він бачив картини італійських майстрів у Голландії і вивчав їх. Авторитет італійських майстрів в країні був досить високим, а низка нідерландських майстрів відвідала Італію і роками працювала там. Художня спільнота Голландії добре знала про мистецькі тенденції і художні досягнення італійських митців і від подорожніх, і від колег, які повернулися. Не був осторонь і Ніколас Пітерс, що обрав псевдонім Берхем.
Статус майстра
З 1642 року Берхем (зареєстрований як Клас Пітерсен) — став членом харлемської художньої гільдії св. Луки. Відтепер у нього з'явилися перші учні. Берхем звертається до створення офортів, що набули значного поширення в мистецтві Голландії XVII століття разом з олійним живописом. Офорти Берхема продавали видавці-друкарі в містах Харлем таАмстердам, що сприяло популяризації художника. В серії офортів із зображеннями худоби (1644 р.) був відчутним вплив творів Ніколаса Муярта. У 1645 році художник перейшов у голландську реформістську церкву. Свідком в церемонії переходу був Ян Вілс, з яким він підтримував дружні стосунки.
Достеменних свідоцтв про подорож до Італії у 1640-ві роки не збережено, але є його малюнки з італійськими замальовками. За припущеннями, він подорожував з художником Яном Веніксом. В творчому діапазоні майстра з'явились теплі кольори і пейзажі з міфологічними персонажами. Художник не дотримувався єдиної стилістики і працював як в стилі голландського реалізму, так і в стилістиці утрехтських караваджистів з елементами римського бароко. Художник створював ідилічні пейзажі, наближені як до національної традиції («Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647, Музей Франса Галса), так і до інтернаціональних пасторальних пейзажів з італійськими краєвидами.
Родина
По поверненні з Італії Ніколас Берхем у 1646 році бере шлюб з Катариною Клас де Грот, вихованкою Яна Вілса. В родині було четверо дітей: дві дочки і два сини. Один з синів теж став художником (Ніколас Берхем Молодший).
Нові подорожі
Близько 1650 року Берхем разом з Якобом ван Рейсдалем здійснив подорож у Вестфалію (Німеччина). Ймовірно, після неї, він наново відвідав Італію. Разом з художником Яном Ботом обидва стануть відомими представниками італьянізованого напрямку в голландському пейзажному живописі XVII століття.
Праця в Харлемі і Амстердамі
Після Італії художник в 1656 році придбав власний будинок з садом в Гарлемі. Він стає деканом харлемської гільдії. За його пропозицією в гільдії закладена нова традиція: кожний з майстрів, що покидав місто і оселявся в іншому, передавав у дарунок один свій твір. Берхем, що відбував в Амстердам, одним з перших передав у дарунок свою картину. В Амстердамі Ніколас Берхем працював як гравер з картографом Ніколасом Висшером над новим географічним атласом.
Перший період праці в Амстердамі тривав десять років. Берхем повернувся до Гарлему, але через сім років наново виїхав до Амстердаму, тепер вже назавжди.
Берхем помер у 1683 році, поховання відбулося в амстердамській церкві Вестеркерк.
У повісті «Художник» Тарас Шевченко згадував Берхема серед тих майстрів, які зазнали великих злиднів у їхньому сучасному суспільстві.
Джерела
Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
Hermann Hagels, Die Gemälde der niederländischen Maler Jacob van Ruisdael und Nicolaas van Berchem vom Schloß Bentheim im Verhältnis zur Natur des Bentheimer Landes, in: Jahrbuch des Heimatvereins der Grafschaft Bentheim 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, S. 41-52, besonders S. 50.
W. A. P. Hoeben: Art. Berchem, Nicolaes (Claes Pietersz.) In: Saur´s Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker Bd. 9, München/Leipzig, 1994, S. 237-238 (mit Werkverzeichnis).
Cornelis Hofstede de Groot: Beschreibendes und kritisches Verzeichnis der Werke der hervorragendsten holländischen Maler des XVII. Jahrhunderts. Bd. IX, Esslingen a.N./Paris, 1926, S. 52.
Arnold Houbraken: De Groote Schouburgh der Nederlantsche Kunstschilders en Schilderessen. Bd. II, Amsterdam 1719 (wortgetreuer Nachdruck Maastricht 1944), S. 86-90.
Johannes Immerzeel jr., De Levens en Werken der Hollandsche en Vlaamsche kunstschilders, beeldhouwers, graveurs en bouwmeesters, van het begin der vijftiende eeuw tot heden. Bd. I, Amsterdam 1842, S. 41-42.
Rolf Dieter Kamp, Jacob van Ruisdael: Nicolaes Berchem und Schloß Bentheim. Ein kunsthistorischer Beitrag über zwei holländische Landschaftsmaler des 17. Jahrhunderts. In: JbHVGB 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, 53-56, S. 56.
Zeno Kolks: Niederländische Maler und Zeichner sehen die Grafschaft Bentheim vom 17.-20. Jh. (I), In: BentJb 1995 (= Das Bentheimer Land Bd. 133), Bad Bentheim 1994, S. 49-53.
Zeno Kolks: Art. Berchem, Nicolaes. In: Emsländische Geschichte Bd. 7. Hrsg. von der Studiengesellschaft für Emsländische Regionalgeschichte, Dohren, 1998, S. 125-128.
Lexikon der Kunst, Architektur, Bildende Kunst, Angewandte Kunst, Industrieformgestaltung, Kunsttheorie. Bd. 1, Leipzig, 1987, S. 483.
E Schaar: Studien zu Nicolaes Berchem. Köln, 1958
Ilse von Sick: Nicolaes Berchem. Ein Vorläufer des Rokoko. Berlin, 1930.
Ausstellungskatalog: Nicolaes Berchem im Licht Italiens. Belser Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-7630-2487-2
