uk %D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B5 %D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE (%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5 %D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)

Нове Село
Країна	Польща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Любачівський повіт
Гміна	Чесанів
Населення	1245 осіб (2011)
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-611
Автомобільний код	RLU
SIMC	0600177
GeoNames	763650
OSM	↑2004585 ·R (Гміна Чесанів)
	Нове Село Нове Село (Польща)
	Нове Село Нове Село (Підкарпатське воєводство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нове Село.

Нове Село (пол. Nowe Sioło) — село в Польщі, у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1245 осіб (2011^[1]).

Історія

Всупереч назві, село має давнє коріння. Існувало вже з XV століття, а наприкінці наступного сторіччя на його теренах розміщують Чесанів, який перейняв роль центру. Місцезнаходженням власників була оборонна садиба в типі палаццо in fortezza, розташована між селом і містом. Розміщена була посередині бастіонних фортифікацій, типових для XVII століття. На даний момент є однією з найкраще збережених сучасних земляних укріплень в околицях Любачева. В оточенні її укріплень знаходиться тепер мурована садиба, збудована на місці більш ранньої у першій половині XIX ст.

Оборонні якості цих фортифікацій були протягом цього сторіччя багато разів використовувані. Також так могло бути під час татарського нападів у 1672 році. Відомо, що в той час загарбники спустошили місцеву руську святиню. Свій слід в місцевій традиції залишила битва з татарами, виграна 7 жовтня згаданого року під Чесановим військом гетьмана Яна Собєського. Пам'яткою по цій події була могила, коронована хрестом.

Пам'ятки

Зруйнована тепер садиба з першої половини XIX століття, якої останніми власниками були Гноїнські, а також довколишні земляні фортифікації і парк, становлять велику культурну цінність.

Новітня історія

До 1 листопада 1918 р. село належало до Чесанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії. Після короткочасного період ЗУНР окуповане польським військом.

За обрахунками В. Кубійовича на 01.01.1939 в селі проживало 2.670 мешканців, у тому числі 1.900 українців-грекокатоликів, 260 поляків (у присілку Фільварки), 430 українців-римокатоликів (у властивому селі) і 80 гебреїв^[2]. Село входило до ґміни Чесанів Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.

Після Другої світової війни польська влада проводила терор і вбивства українців,^[3] внаслідок чого восени 1945 р.більшість українців виїхали в СРСР, а тих, що залишились (240 осіб) — поляки грабували (зграбовано 24 корови, 26 коней, 97 голів дрібної худоби, 8800 кг збіжжя, спалено 22 господарства)^[4], а в 1947 році в рамках акції Вісла депортовано на понімецькі території Польщі^[5] вбите або вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі села в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.

Станом на 2006 рік у селі мешкає 1300 осіб.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	611	132	415	64
Жінки	634	124	368	142
Разом	1245	256	783	206

Культові споруди

У центрі села знаходиться парафіяльна церква св. пророка Іллі (мурована, 1907 р.), з мурованою дзвіницею (1865 р.). Село належало до Чесанівського деканату Перемиської єпархії. Після 1947 року стояла деякий час закритою, нині в користуванні римо-католиків. Збереглися фрагменти іконостасу та декілька ікон. Парафіяльний цвинтар у центрі села, нині використовуваний римо-католиками, з численними українськими пам'ятниками надгробного каменярства (XIX—XX ст.), переважно бруснянського типу^[7]^[8].