Інколи Нечаєву могилу також називають Гегеліною. У 90 роках XX століття завідувачем відділу археології та давньої історії Нікопольського краєзнавчого музею Василем Шатуновим був встановлений факт листування одного з членів сім'ї Нечаєвих з поміщицею Гегеліной. Напевно, Гегеліни були сусідами Нечаєвих, а древній курган раніше знаходився на землі, що їм належала. Звідси й походить одна з його назв — Гегеліна Могила.
Нечаєві могли купити цю землю у Гегеліних ще до другої половини XIX століття, після чого за розташованим на ній курганом закріпилася пізніша і поширеніша назва — Нечаєва Могила.
Опис кургану
Сьогодні це найвищий в степовій смузі Євразії скіфський курган. Нині його висота становить 15,1 м, а на початку XX століття він був на 3-3,5 метри вище. Координати — 47.91031, 34.49089[1]
Історія дослідження
У XIX столітті провести розкопки Нечаєвої могили збиралися Іван Забєлін та Д. І. Яворницький, проте поміщики і великі землевласники Нечаєва, на території володіння яких знаходився курган, не давали дозволу на проведення відповідних робіт.
По завершені Другої світової війни розпочати дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу як А. І. Тереножкін і Б. Н. Мозолевський, проте розкопки так і не були розпочаті. І понині курган Нечаєва могила залишається недослідженим.
Курган під час Другої світової
Наприкінці 1943 — початку 1944 років Нечаєва могила опинилася в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм, гітлерівці перетворили курган в добре укріплену вогневу точку. В ході запеклих боїв панівна над місцевістю висота не раз переходила з рук в руки із величезними втратами із обох боків.
Нечаєва могила та сьогодення
Нині на місці кровопролитних боїв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник загиблим воїнам.
Граков Б. Н. Никопольская экспедиция. КСИИМК. 1947.Вып. ХХІ. С. 71–74.
Елинова Л. П., Голубчик Л. Н., Чурилова Л. Н. Отчет о разведках Днепропетровского исторического музея в 1981—1982 гг. // НА ІА НАН України, ф. експ. 1982/125, р. 9.
Рутковська О. В., Шалобудов В. М. Звіт про огляд пам'яток історії та культури, які ввійшли до «Реєстру пам'яток історії та культури національного значення України (Дніпропетровська область)». Дніпропетровськ, 2002.
Технічна документація по геодезичній зйомці і визначенню місця розташування пам'яток історико-культурного призначення на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області // Архів ДОЦОІКЦ, інв. No 0904.
Джерела: на базі моделі соціальної структури Скіфії другої половини IV століття до н. е. Болтрика Ю. В.
Болтрик Ю. В. Попытка социальной стратификации Скифии второй половины IV в. до н. э. / ред. В. Я. Кияшко, В. А. Ларенок, В. В. Потапов // Проблемы археологии юго-восточной Европы. — Ростов-на-Дону, 1998. — Т. XXIV. — С. 89—90.
Болтрик Ю. В. Курганы как ключ к пониманию социальной истории Скифии IV в. до н. э. / ред. Е. А. Молев // Из истории античного общества : межвузовский сборник. — Н. Новгород, 2001. — Вип. 7. — С. 170—181.
Болтрик Ю. В. Социальная структура Скифии IV в. до Р. Х., отраженная в погребальных памятниках / ред. Jan Chochorowski // Kimmerowe, scytowie, sarmaci. Pamieci prof. Tad. Sulimirskego. — Krakow, 2004. — С. 85—92.