|
Нестерпна легкість буття
«Нестерпна легкість буття» (чеськ. Nesnesitelná lehkost bytí) — роман Мілана Кундери 1984 року про життя двох жінок, двох чоловіків, собаки та їхнє життя в період Празької весни 1968 року в історії Чехословаччини. Хоча роман був написаний у 1982 році, він був опублікований лише через два роки у французькому перекладі (під назвою «L'insoutenable légèreté de l'être»)[1]. Того ж року його переклав з чеської на англійську Майкл Генрі Гейм, а уривки з нього були опубліковані в журналі «The New Yorker»[2]. Оригінальний чеський текст був опублікований наступного року Сюжет
Події «Нестерпна легкість буття» відбуваються переважно у Празі наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років. У ньому досліджується мистецьке та інтелектуальне життя чеського суспільства від Празької весни 1968 року до вторгнення Радянського Союзу та трьох інших країн Варшавського договору в Чехословаччину та його наслідки через долі двох окремих пар людей і тих, хто їх оточував. Персонажі
Філософське підґрунтяКидаючи виклик концепції вічного повернення (ідеї, що всесвіт та його події вже відбулися і будуть повторюватися до нескінченності), тематичні роздуми оповідання пропонують альтернативу: кожна людина має лише одне життя, і все, що відбувається в житті, відбувається лише раз і більше ніколи не повториться — таким чином, «легкість» буття. Більше того, ця легкість також означає свободу; Томаш і Сабіна демонструють цю легкість, тоді як персонаж Терези «обтяжений». У перекладі Констанс Гарнетт «Війни і миру» Толстого вона дає нам фразу «дивна легкість буття» під час опису смерті князя Андрія. На противагу цьому, концепція вічної повторюваності накладає «тяжкість» на життя і рішення, які приймаються. Ніцше вважав, що ця важкість може бути як величезним тягарем, так і великим благом, залежно від точки зору людини.[3] «Нестерпна легкість» у назві також відсилає до легкості кохання та сексу, які є темами роману. Кундера зображує кохання як швидкоплинне, випадкове і, можливо, засноване на нескінченній низці збігів обставин, попри те, що воно має велике значення для людини.
У романі концепція Ніцше пов'язана з інтерпретацією німецького прислів'я einmal ist keinmal «один раз — усе одно, що ніколи», а саме — з когнітивним викривленням «все або нічого», яке Томаш повинен подолати як герой у своїй подорожі. Спочатку він вважає, що «якщо людині суджено прожити одне-єдине життя — то це ніби вона не жила взагалі», і конкретно (стосовно зобов'язань перед Терезою): «неможливо перевірити, яке рішення краще, бо немає жодного порівняння». Роман вирішує це питання рішуче: таке зобов'язання насправді можливе і доцільне.[4] Публікації«Нестерпна легкість буття» (1984) отримала свою українську інтерпретацію завдяки Видавництву Старого Лева у 2019 році з фрацузької мови.[5] Книга вперше вийшла чеською мовою лише у 1985 році в еміграційному видавництві 68 Publishers (Торонто, Онтаріо). Друге видання на чеській мові побачило світло у жовтні 2006 року у Брно, Чехія, після майже 18 років від Оксамитової революції, оскільки автор Мілан Кундера не схвалював його раніше. Перший англійський переклад, здійснений Майклом Генрі Геймом, вийшов у твердій обкладинці 1984 року у видавництвах Harper & Row у США та Faber and Faber у Великій Британії, а в м'якій обкладинці — у 1985 році.[6] У мистецтвіУ кіноУ 1988 році вийшла американська екранізація роману з Денієлом Дей-Льюїсом, Леною Олін і Жульєт Бінош у головних ролях, знята режисером Філіпом Кауфманом. У примітці до чеського видання книги Кундера зазначає, що фільм має дуже мало спільного з духом роману та його героями.[7] У тій же примітці Кундера продовжує, що після цього досвіду він більше не допускає жодних екранізацій свого твору. У музиці
Див. такожПримітки
Посилання
 Вікіцитати містять висловлювання від або про: Нестерпна легкість буття
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
