|
Немченко Олександр Дмитрович
Олександр Дмитрович Немченко (* 12 листопада 1953, Рівне — 2 листопада 2020, Вінниця[1][2]) — український актор кіно і драми. Заслужений артист УРСР (1986)[3][4]. ЖиттєписНародився в місті Рівне 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси Рівненського обласного театру.[5][6] В 1963 році родина переїхала до Вінниці, де батьки отримали роботу в облмуздрамтеатрі ім. М. К. Садовського.  В 1975 закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Будучи студентом другого курсу в 1973 знявся у фільмі Л.Бикова «В бій ідуть тільки «старики»», де зіграв роль добродушного, веселого, безвідмовного барабанщика другої співаючої ескадрильї Івана Федоровича. В 1975—1976 — актор Херсонського музично-драматичного театру. З травня 1976 до травня 1977 служив у Казахстані, у звуковій розвідці — начальником акустичної бази.[4] Після цього 12 років працював у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського, де серед інших зіграв роль Мішки Япончика в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «Дванадцятій ночі», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська короткометражка. В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі КВВ України та у Київському естрадно-цирковому училищі. Після розпаду СРСР разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Хармса» став дипломантом конкурсу на Кубок Райкіна «Море сміху-92» в Ризі. З 1996 до 2004 працював в Одесі у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці в 2004 протягом декількох років продовжував практику цілителя. Професійно займався нетрадиційною (холістичною) медициною: валеолог, натуропат-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального масажу і валеології. У 2012 році на базі Вінницького будинку культури вчителя створив театральну студію «Ігра». У дворічний період студійці навчалися театрального мистецтва, а після закінчення більшість із них вступила до театральних ВУЗів. У теперішній час Олександр Дмитрович — пенсіонер.  Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“» їздить на зустрічі з глядачами[7]/ Колишня дружина — народна артистка України Таїсія Славінська.[6] Донька Олександра Дмитровича — Вікторія Немченко[6] працювала в театрі ім. М. К. Садовського, як балерина виступала у всіх виставах репертуару театру, де задіяний балет. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «Ревізор», «Украдене щастя», «Як повернути чоловіка», «Наталка Полтавка», «Лісова пісня». Дружина — Немченко Жанна. У шлюбі з 2012 р. Пішов з життя 2 листопада 2020 року у Вінниці від наслідків важкої форми діабету[1][2]. Фільмографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
