Наумов Павло Семенович

Наумов Павло Семенович
Народження18 (30) грудня 1884[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Козацьке
Смерть2 лютого 1942(1942-02-02) Редагувати інформацію у Вікіданих (57 років)
 Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняОстрів Декабристів[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняМалювальна школа Мурашка Редагувати інформацію у Вікіданих, Київське художнє училище Редагувати інформацію у Вікіданих і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник
ВчительДмитро Кардовський Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніБулавицький Олекса Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Наумов Павло Семенович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Наумов.

Павло Семенович Нау́мов (псевдонім Заступець; нар. 30 грудня 1884, Козацьке — пом. 1 лютого 1942, Ленінград) — український радянський художник і педагог; член і експонент об'єднань «Община художників» (1921—1922, 1925), «Товариство художників» (1922), «Шістнадцять» (1922, 1924, 1927)[2]. Чоловік художниці Віри Наумової-Царевської.

Біографія

Народився 18 [30] грудня 1884(18841230) року в селі Козацькому (тепер Ніжинський район Чернігівської області, Україна) в сім'ї відставного унтер-офіцера. Протягом 1897–1899 років навчався в майстерні М. Ф. Буда в Ніжині; протягом 1899–1900 років — в приватній Київській художній школі Миколи Мурашка; протягом 1901–1904 років — в Київському художньому училищі. 1904 року поступив вільним слухачем в Вище художнє училище при Імператорській Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі і, закінчивши його в 1911 році по майстерні Дмитра Кардовского, отримав звання художника за картину «Ревека і Єлизар».

Впродовж 1905–1906 років жив у Києві, де викладав у приватній студії Сергія Світославського; для журналу «Шершень» створював сатиричні малюнки та ілюстрації до збірки «Кобзар» Тараса Шевченка (1906, підписував псевдонімом). У 1907–1911 роках під час щорічного перебування у Києві співпрацював із газетою «Кіевская мысль» (друкував в її ілюстрованих додатках графічні малюнки).

Під час першої світової вій­ни працював санітаром у шпиталі. У 1911–1916 роках працював викладачем Школи Товариства заохочування мистецтв.

Впродовж 1921—1932 та 1934—1942 років — професор Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді. У 1932 році був репресований та висланий з родиною на два роки в Уральську область РРФСР. У 1930-х роках брав участь у реорганізації художньої освіти в Українській РСР.

Братська могила.

Помер 1 лютого 1942 року під час блокади Ленінграда. Похований у Санкт-Петербурзі у братській могилі професорів Академії мистецтв на Смоленському цвинтарі острова Декабристів[3].

Творчість

Працювава у галузі станкового живопису (писав натюрморти, пейзажі, картини на міфологічні та біблійні сюжети), графіки та театрально-декораційного мистецтва. Серед робіт:

карикатури в журналі «Шершень»
  • «Узявшись за плуг, назадне оглядайся!» (1906, папір, олівець);
  • «Ми в раю пекло розвели…» (1906);
графіка
  • портрет Сергія Єсеніна у військовій формі санітара (1916, кольорові олівці);
живопис
  • «Зустріч» (1913, картон, олія, олівець);
  • «Зжате жито» (1929);
  • «Демонстрація» (1930);
  • «Канів. Тарасова могила» (1935).
  • Лісовий пейзаж, 1899
    Лісовий пейзаж, 1899
  • Пейзаж з купальницями, 1908
    Пейзаж з купальницями, 1908
  • Зустріч, 1913
    Зустріч, 1913
  • Дівчата з фазанами, 1914
    Дівчата з фазанами, 1914

Роботи зберігаються переважно у музеях Росії та приватних збірках.

Примітки

  1. ↑ http://rusavangard.ru/online/biographies/naumov-pavel-semyenovich/
  2. ↑ Інвестиції в мистецтво.(рос.)
  3. ↑ Петербурзький некрополь.(рос.)

Література