Міцний горішок. Гарний день, аби померти

Міцний горішок. Гарний день, аби померти
A Good Day to Die Hard
Жанркримінал, трилер, екшн
РежисерДжон Мур
ПродюсерАлекс Янг
Вік Годфрі
СценаристСкіп Вудс
У головних
ролях
ОператорДжонатан Села
КомпозиторМарко Бельтрамі
Кінокомпанія
  • Giant Pictures
  • TSG Entertainment
  • Temple Hill Entertainment
Дистриб'ютор20th Century Fox (США)
UFD (Україна)
Тривалість98 хв.
Моваанглійська, російська
КраїнаСША США
Дата виходу
  • 31 січня 2013 (Лестер-сквер)
  • 14 лютого 2013 (США)
  • 13 лютого 2013 (Україна)
Кошторис92 000 000 $[1]
Касові збори304 654 182 $[1]
IMDbID 1606378
ПопереднійМіцний горішок 4.0
diehardmovie.com
CMNS: Міцний горішок. Гарний день, аби померти у Вікісховищі

«Міцний горішок. Гарний день, аби померти» (англ. A Good Day to Die Hard), або «Міцний горішок 5» — американський бойовик 2013 року, остання частина в серії фільмів «Міцний горішок». Режисер фільму — Джон Мур, сценарист — Скіп Вудс. Роль Джона Макклейна вже вп'яте виконує Брюс Вілліс. За сюжетом, його герой їде до Росії, щоб витягти з в’язниці свого сина, таємного агента ЦРУ під прикриттям. Однак невдовзі Макклейн опиняється в самому епіцентрі глобальної терористичної змови. Окрім Вілліса, у фільмі також знімаються Джай Кортні, Коул Гаузер, Юлія Снігір та Себастьян Кох.

Прем'єра стрічки відбулася в Лондоні 31 січня 2013 року. Згодом вона вийшла на екрани 13 лютого 2013 у Північній Америці та 13 лютого 2013 в Україні[2]. На відміну від попередніх фільмів, «Гарний день, аби померти» отримав негативні відгуки оглядачів, які критикували його за шаблонність і загалом назвали найгіршим у серії.

Сюжет

Джон Макклейн вирушає до Росії, щоб виручити свого сина Джека, замішаного у замовному вбивстві, а потім у тюремній втечі російського олігарха та дисидента Юрія Комарова. Джон допомагає синові з дисидентом втекти і лише після цього дізнається, що Джек працює у ЦРУ і його завданням є вивезення дисидента-олігарха в США. За героями одночасно полює потужне організоване злочинне угруповання та вся правоохоронна система Росії. Над Москвою кружляє американський безпілотник, не здатний перешкодити гонитві. Втікачі переховуються на конспіративній квартирі американської розвідки, але практично одразу ж квартиру штурмує російський спецназ. Джон Макклейн розстрілює спецназівців з ручного кулемета, і герої втікають у готель «Україна» за захованим там ключем від компромату на корумпованого кандидата у міністри оборони Росії. У готелі Макклейнів накривають бандити і відбивають дисидента. Перед тим як зникнути, бандити на бойовому гелікоптері Мі-24 розстрілюють готель та відлітають на Чорнобильську АЕС. Батько і син Макклейни на короткій сімейній раді вирішують битися до кінця і вирушають в гонитву за злочинцями. Біля московського нічного клубу вони викрадають «Майбах» російських бандитів з багажником, набитим автоматичною зброєю та гранатами. Без документів та грошей, до зубів озброєні, Макклейни на викраденій машині перетинають кордон і опиняються у покинутому місті Прип'ять. Виявляється, що у місті Прип'ять, ще з моменту аварії на атомній електростанції, у схованці зберігаються заховані олігархом-дисидентом величезні запаси збройового урану. І що цей олігарх зовсім не дисидент, а дуже небезпечний для всього вільного світу атомний спекулянт. Макклейни знищують всіх виявлених ворогів та відбувають на приватному літаку додому, де їх зустрічають агенти ЦРУ.

У ролях

Актор Роль
Брюс Вілліс Джон Маклейн Джон Маклейн
Джей Кортні[3] Джек Маклейн Джек Маклейн
Себастьян Кох[4] Юрій Комаров політв'язень Юрій Комаров
Мері Елізабет Вінстед[5] Люсі Макклейн Люсі Макклейн
Снігір Юлія Вікторівна[4] Ірина Ірина
Радівоє Буквич Алік Алік
Коул Гаузер[6] Коллінс Коллінс
Елдіс Годж лейтенант Фоксі лейтенант Фоксі
Аморі Ноласко[7] Мерфі Мерфі
Сергій Колесников Чагарін Чагарін
Роман Лукнар Антон Антон
Ганкста Золі водій MRAP
Петер Такаці прокурор
Павло Лічнікофф таксист
Мегалін Ехікунвоке [7] красивий репортер
Ганна В'яліцина[8]
Іван Камараса водій Гелендваген

Знімальна група

  • Режисер — Джон Мур
  • Автори сценарію — Скіп Вудс, Родерік Торп (персонажі)
  • Продюсери — Майкл Фоттрел, Алекс Янг
  • Сопродюсер — Стівен Дж. Ідс
  • Виконавчі продюсери — Том Карновськи, Ларрі Вебстер, Брюс Вілліс
  • Оператор — Джонатан Села
  • Композитор — Марко Бельтрамі
  • Монтаж — Ден Зіммерман
  • Художник-постановник — Деніел Т. Дорренс

Знімання

На роль сина Макклейна розглядалися Ліам Гемсворт, Аарон Пол, Джеймс Бедж Дейл та Ді Джей Котрона[9].

Більшість знімання пройшло не у Москві, а в столиці Угорщини — Будапешті.

Спочатку режисером був Ноам Мурро[10]

Відгуки

Фільм отримав негативні відгуки кінокритиків. На сайті Rotten Tomatoes зібрано 158 рецензії критиків, 16 % з них — позитивні. Середній рейтинг становить 4,1 бали з 10[11]. На Metacritic фільму виставлена оцінка 28 балів з 100 на основі 38 оглядів кінокритиків[12].

Див. також

Посилання

Джерела та примітки

  1. а б http://www.boxofficemojo.com/movies/?id=diehard5.htm
  2. Міцний горішок: Гарний день, аби померти фільм 2013. Kino-Teatr.ua. Процитовано 24 червня 2024.
  3. ‘Spartacus’ Alum Jai Courtney Lands Coveted ‘Die Hard’ Lead. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  4. а б 2 thesps have 'A Good Day to Die Hard'. Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  5. A Good Day To Die Hard Brings Back Another Familiar Face. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  6. Cole Hauser Joins Bruce Willis In ‘A Good Day To Die Hard’. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  7. а б Latest in 'Die Hard' series adds two. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  8. Anne Vyalitsyna joins 'Die Hard' sequel. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 18 лютого 2013.
  9. ‘Die Hard’ Search For Bruce Willis’ Son Down To Four Actors. Архів оригіналу за 7 грудня 2011. Процитовано 18 лютого 2013.
  10. П'ятий «Міцний горішок» позбувся режисера Газета по-українськи(укр.)
  11. A Good Day to Die Hard — Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2013.
  12. A Good Day to Die Hard — Metacritic. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 18 лютого 2013.