В 1927 році здобув з командою перший титул чемпіона Югославії. В короткотривалому турнірі для шести учасників «Хайдук» на два очка випередив белградськийБСК. зіграв у всіх п'яти матчах змагань і забив один гол. По завершенні сезону чемпіон отримав можливість зіграти у новоствореному міжнародному турнірі для провідних клубів Центральної Європи — Кубку Мітропи. У першому раунді змагань «Хайдук» двічі поступився віденському«Рапіду» (1:8, 0:1), а Мірко став автором єдиного голу своєї команди[3].
Двічі був срібним призером чемпіонату у 1924 і 1928 роках. У матчах ще одного чемпіонського для «Хайдука» сезону 1929 року Боначич не грав. На той час Мірко мало виступав у складі команди, бо не міг поєднувати футбол з основною роботою. Коли в січні 1931 року футболіст не зумів поїхати з «Хайдуком» у турне Південною Америкою, він вирішив остаточно піти з команди.
Загалом у складі «Хайдука» Мірко зіграв у 1921—1930 роках 203 матчі і забив 157 м'ячів[4]. Серед них 18 матчів і 5 голів у чемпіонаті Югославії, 22 матчів і 48 голів у чемпіонаті Спліта, 2 матчі і 1 гол у Кубку Мітропи, 6 матчів і 1 гол у Кубку югославської федерації, 155 матчів і 102 голи у інших турнірах і товариських іграх.
Два молодших брати Мірко виступали у складі «Хайдука». Вищезгаданий Антун Боначич також був зіркою команди. А ще один з братів Єрко Боначич зіграв за команду 7 матчів (і забив 9 м'ячів) в кінці 20-х років[5].
Виступи за збірну
1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Чехословаччини (0:2). Це був унікальний матч, у якому за збірну зіграли 10 гравців «Хайдука», лише воротар Драгутин Фридрих представляв загребськийХАШК (провідним воротарем «Хайдука» у той час був італієць Отмар Гаццарі). В 1928 році став учасником Олімпійських ігор у Амстердамі. Югославська збірна поступилась з рахунком 1:2 Португалії, а Мірко став автором єдиного голу. Загалом зіграв за збірну лише 6 матчів і забив 3 голи. У ті часи югославська збірна проводила порівняно невелику кількість матчів, а до її складу частіше викликали представників Загреба і Белграда, ніж гравців з провінцій.
Виступав у складі збірної Спліта. Зокрема, у 1924 і 1925 роках у складі збірної міста (до якої, щоправда, входили лише представники «Хайдука») ставав срібним призером Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.
↑Відзначено сезони, у яких футболіст не просто перебував у команді, а зіграв хоча б один матч конкретного розіграшу, що міг іноді складатися лише з 1-2 матчів