Мінський єзуїтський колегіум

Мінський єзуїтський колегіум
Офіційна назва	біл. Мінскі езуіцкі калегіум
Чернечий орден	Товариство Ісуса
Країна	Білорусь
Адміністративна одиниця	Мінськ
Архітектурний стиль	бароко
Статус спадщини	Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Категорія працівників	Категорія:Викладачі Мінського єзуїтського колегіуму
Мінський єзуїтський колегіум у Вікісховищі

53°54′12″ пн. ш. 27°33′17″ сх. д.

Колегіум єзуїтів на малюнку поч. XIX ст.

Мінський єзуїтський колегіум (біл. Менскі езуіцкі калегіюм) — архітектурний комплекс римсько-католицького навчального закладу в Мінську, що давав освіту на рівні гуманітарного університету.

Зведений в кін. XVII — 1-й половині XVIII ст. Більшу частину комплексу радянська влада знищила після Другої Світової війни, до нашого часу збереглися Храм Імені Пресвятої Діви Марії і значно перебудована єзуїтська школа (нині музичний коледж).

Займала майже всю чверть площі Високий ринок (зараз пл. Свободи), обмежена вулицями Койдановської (нині вул. Революційна), Зборової (вул. Інтернаціональна) та Феліціановської (вул. Комсомольська).

Історія

Єзуїти оселилися в Мінську у 1654 році при фундації смоленського єпископа Ієроніма Сангушка, який придбав для їхньої резиденції кам'яну садибу з дерев'яною каплицею на розі вулиці Койданівської та площі Високий ринок. До 1686 р. громада єзуїтів у Мінську мала статус місії, потім — резиденції, а з 1714 р. — колегії.

Колегія єзуїтів на листівці поч. XX століття

Житлові будинки до кінця XVII ст. поступово модернізувалися. У 1699 році з'явилась цегляна двоповерхова єзуїтська школа, а 24 квітня 1700 року в урочистій обстановці було освячено наріжний камінь нової мурованої церкви. 16 квітня 1710 року вільнюський єпископ Константин Казимир Бжостовський освятив церкву під титулом Ісуса, Діви Марії та св. Варвараи.

У 1723 розпочалася реконструкція будинку Гегера і зведення праворуч від церкви 2-поверхової цегляної будівлі колегіуму, в якій знаходилися кімнати професорів і магістрів. Пізніше з боку вулиці Койдановської додатково ще побудували три поверхове крило, де розмістилися трапезна, кухня та інші приміщення. Остаточний вигляд комплекс колегії набув у 1750 р., коли в центрі його фасаду було завершено будівництво високої три ярусної, перекритої бароковим куполом складеної форми вежі, в якій встановили годинник. У 1749 р. поруч із церквою з'явилася аптека з лабораторією, були споруджені господарські і допоміжні будівлі. У цей час в єзуїтському колегіумі викладали риторику, поезію, синтаксис, граматику, теологію, іврит, етику, математику, фізику, логіку, метафізику. Тут був шкільний театр та найкраща в місті бібліотека.

Кафедра і колегіум на фотографії міжвоєнного періоду

У 1770 році будівлю школи було реконструйовано — вхід до неї позначений квадратною в плані вежею з куполом.

У 1773 р . орден їзуїтів був скасований папською буллою, на базі колегіуму було створено 6-річну повітову світську школу, а церква перейшла у ранг парафіяльної і через п'ять років стала кафедральним костелем Мінської єпархії.

З 1799 року в колишній школі єзуїтів розміщувався Будинок губернатора, будівля була повністю перебудована у стилі класицизму. До 1820 р. колегіум був зайнятий Присутственими місцями, потім міською Думою, а з 1852 р. — Державною палатою. Вежа колегіума втратила свій купол і перетворилася на спостережну вежу пожежної охорони.

У 1951 р. вежі церкви були демонтовані, прикраси святині зняті, а церква була перебудована під спортивний комплекс товариства «Спартак». Будинок колегії і його вежа були зруйновані, а замість них збудували житловий будинок (площа Свободи, 11). Трохи пізніше, у 1968 році, була повністю перебудована єзуїтська школа.

Ректори Мінського єзуїтського колегіуму

Ректорами Мінського єзуїтського колегіуму були[1] :

• Войцех Демішевський (? — 16.10.1693)
• Казимир Юрага (? — ?)
• Ян Андрейкавич (ректор Полоцької та Мінських єзуїтських колегій, ? — ?)
• Кіпріан Куновський (? — 12.03.1700 — ?)
• Казимир Гнатовський (? — 1702 — ?)
• Антоній Бжостовський (? — 11.02.1708 — 21.05.1717 — ?)
• Якуб Валадкович (? — 1720 — 13.12.1721 — ?)
• Єжи Новосьєльський (? — 17.11.1725 — 10.11.1727 -?)
• Францкевич Радзімінський (? — 13.10.1727 — 29.12.1727 — ?)
• Йосиф Рудаміна (? — 1728 — 12.1729 — ?)
• Станіслав Валадкович (настоятель Мінська, вікарій білоруський, ? — 1731 р. — ?)
• Людвік Сакульський (? — 02.08.1733 — 06.10.1735 -?)
• Антоній Вайнілович (? — 1739—1740 — ?)
• Ян Валадкович (? — 1743 — 13.06.1745 — ?)
• Антоній Хандинський (? — 04.12.1748 — 29.07.1748 — ?)
• Франциск Огінський (? — 18.10.1751 — 07.08.1758 — ?)
• Станіслав Жаба (віце-регент Мінського єзуїтського колегіуму, ? — 07.08.1758 — ?)
• Казимир Гедройц (? — 18.03.1754 р. — ?)
• Єжи Віхерт (? — 1760 — ?)
• Рамуальд Вайнілович (? — 05.02.1760 — 17.06.1760 — ?)
• Адам Абрамович (? — 1767—1772 — ?)

Згідно з привілеєм від 11 березня 1773 р. після скасування закону єзуїтів у Мінську аптеку при колегії очолював Міхал Каріцький. 12 березня 1781 р. було складено його заповіт. На момент смерті Міхал Каріцький обійняв посаду ректором в усіх школах Мінська.

Викладачі

• Адам Крупський (*1706-†1748) професор, священик Католицької Церкви, експерт права в законодавстві Великого Князівства Литовського, автор шкільного діалогу[2].

Примітки

1. Фёдар Віктаравіч Чарняўскі. Ураднікі (пасады, тытулы) менскага ваяводства XVI—XVIII стст. Біяграфічны даведнік. Выпуск III: (канюшыя, абозныя, крайчыя, мастаўнічыя і будаўнічыя). — Мн.: ТАА «Белпрынт», 2010. — С. 286. ISBN 985-4591-65-0.
2. (біл.) «Крупскі Адам [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т. 3: Дадатак. А — Я. — С. 285. — 696 с. — ISBN 978-985-11-0487-7 (т. 3), ISBN 985-11-0315-2.

Література

• Блинова Т. Б., Иезуиты в Беларуси (Их роль в организации образования и просвещения) [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.] / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — 425 с. ISBN 985—417В.(рос.)
• Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: Сакральная архітэктура беларускага барока. — Менск: «Ураджай», 2001. — 287 с.: іл. ISBN 985-04-0499-X.
• Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: іл. ISBN 985-11-0344-6.
• Кулагін А. М. Каталіцкія храмы на Беларусі: Энцыкл. даведнік / А. М. Кулагін; маст. І. І. Бокі. — 2-е выд. — Мн.: БелЭн, 2001. — 216 с.: іл. ISBN 985-11-0199-0.
• Денисов В. Н. Площа свободи в Мінську. — Мн .: Полимя, 1985. — 80 с.
• Пазняк 3. С. Рэха даўняга часу: Кн. для вучняў. — Менск: Нар. асвета, 1985. — 111 с.: іл.
• Гісторыя Мінска. 1-е выданне. — Мінск: БелЭн, 2006.— 696 с. ISBN 985 — 11 — 0344 -6.

Посилання

Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 712Г00235

• Касцёл Імя Дзевы Марыі (Мінск) [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] на Radzima.org
• Касцёл і калегіум езуітаў [Архівовано 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.](рос.)