Мінкус Михайло Адольфович

Мінкус Михайло Адольфович
Народження	12 (25) грудня 1905  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Смерть	31 серпня 1963(1963-08-31)[1]  (57 років) Турку, Фінляндія[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна (підданство)	Російська імперія   УНР   СРСР
Навчання	Вищий художньо-технічний інститут (1930)
Вчителі	Сабсай Пінхос Володимирович , Замечек Мойсей Вікторович , Бенуа Леонтій Миколайович , Білогруд Андрій Євгенович , Серафімов Сергій Савич , Фомін Іван Олександрович , Щуко Володимир Олексійович  і Гельфрейх Володимир Георгійович^d
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Москва
Архітектурний стиль	сталінський ампір  і неокласицизм
Нагороди
Батько	Мінкус Адольф Борисович
Брати, сестри	Мінкус Борис Адольфович^d
Мінкус Михайло Адольфович у Вікісховищі

Михайло (Моїсей) Адольфович Мі́нкус (рос. Михаил Адольфович Минкус; 25 грудня 1905, Одеса — 31 серпня 1963, Турку) — радянський архітектор єврейського походження[2]. Лауреат Сталінської премії I ступеня за 1949 рік.

Біографія

Народився 12 [25] грудня 1905 в місті Одесі (нині Україна) в сім'ї архітектора Адольфа Борисовича Мінкуса. Молодший брат Бориса Мінкуса. У дитинстві здобув добру домашню освіту. Малюнок йому викладав Пінхос Сабсай[3]. Протягом 1915—1919 років навчався в Одеському першому реальному училищі; середню освіту закінчив у 1923 році у Будпрофшколі[4]. У 1923—1925 роках навчався на архітектурному факультеті Одеського інституту образотворчих мистецтв у майстерні професора Мойсея Замечека[5], а протягом 1925—1930 років — у Вищому художньо-технічному інституті у Ленінграді, де його викладачами були Леонтій Бенуа, Андрій Білогруд, Сергій Серафимов, Іван Фомін, Володимир Щуко[6], Володимир Гельфрейх. Отримав звання архітектора-художника[7].

Після закінчення навчання у 1930 році направлений до Москви, де працював у різних проєктних організаціях. Під час німецько-радянської війни 10 вересня 1941 року був мобілізований до Червоної армії[8] і після проходження курсів удосконалення командного складу Воєнно-інженерної академії імені Валеріана Куйбишева направлений у військову частину для проходження служби. Працював на будівництві оборонних рубежів навколо Москви, командував саперним підрозділом. Демобілізований навесні 1944 року[9].

Після війни продовжив працювати у Москві. Раптово помер 31 серпня 1963 у місті Турку, під час поїздки групи архітекторів по Фінляндії. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 5). Надгробок на його могилі виконаний архітектором Соломоном Левітаном[10].

Творчість

Архітектурна діяльність

Проєкти

1925—1930

• Реставрація ансамблю Старого базару в Одесі (1925)[11];
• Гараж легкових машин (1929, переддипломний)[11];
• Басейн для плавання (1929, переддипломний з конструктивним розрахунком)[11];
• Шкірзавод Укршкіртресту в Харкові (1929, разом з Адольфом Мінкусом)[11];
• Забудова житлового кварталу по Ново-Георгіївській вулиці у Ленінграді (1929)[11];
• Театр масової дії на 4 000 місць (1930, разом з В. М. Муйжелем)[11];

1931

• Гараж Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві на 350 автомобілів з двоповерховою стоянкою автомобілів[11];
• Театр на 1 500 місць[11];
• Типовий гараж Союзтрансу на 250 вантажних автомобілів[11];
• Профілакторій майстерень поточного ремонту автомобілів Союзтрансу в Євласі[11];
• Майстерні капітального ремонту автомобілів Союзтрансу в Сімферополі[11];
• Будівля школи фабрично-заводського учнівства Союзтрансу в Алмати[11];

1932

• Гараж Москомтрансу в Москві на 345 таксі з двоповерховою стоянкою автомобілів[11];
• Типова станція обслуговування і ремонту Авторемпостачу на 500 автомобілів[11];
• Типова станція обслуговування і ремонту Авторемпостачу на 1 000 автомобілів[12];
• Театр робітничої молоді в Ленінграді (разом з В'ячеславом Владимировим та Н. Б. Соколовим)[12];
• Типова житлова секція для житлового будівництва Війскбуду в Москві[a][12];
• Автобаза «Інтурист» на 300 автомобілів в Москві, з триповерховою стоянкою автомобілів[12];
• Будівля Центрального архіву Жовтневої революції і Червоної армії в Москві (разом з Соломоном Левітаном)[12];

1933

• Типова лижна станція на 1 500 пар лиж[12];
• Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР і Всеросійського центрального виконавчого комітету на 300 автомобілів в Москві на місці Зачатівського монастиря, з шестиповерховою стоянкою автомобілів[12];
• Будинок охорони шляхів сполучення СРСР у Москві (разом з Борисом Улиничем)[12];

1934

• Реконструкція Колгоспної площі у Москві із збереженням Сухаревої вежі (співавтор Івана Фоміна при участі Олександра Великанова, Леоніда Полякова, Ігоря Рожина)[12];
• Автобаза Заводу імені Лихачова на 500 вантажних автомобілів у Москві з п'ятиповерховою стоянкою автомашин[12];
• Будівля універмагу Мосторгу (разом з Георгієм Олтаржевським)[12];

1936

• Реконструкція комплексу будівель Московського інституту хімічного машинобудування (разом з Людмилою Варзар)[12];
• Гараж № 5 Мосавтотрансу на 600 таксі в Москві, з п'ятиповерховою стоянкою для автомашин[12];

1937

• Архітектурне оформлення вежі, що лишилася на площі Старого базару в Одесі[13];
• Архітектурне оформлення фасадів будівлі комбінату Дитячої книги Дітвидаву при ЦК ВЛКСМ[13];

1938—1941

• Новий навчально-лабораторний корпус і реконструкція та надбудова напівкруглого корпусу Московського інституту хімічного машинобудування. Виконані робочі креслення (1938)[13];
• Реконструкція і забудова Садового кільця (вулиця Чкалова) від річки Яузи до Москви-ріки (1939—1940, разом з Іллею Голосовим та Василем Кусаковим)[13];
• Забудова Таганської площі (1939—1940, разом з Іллею Голосовим; два варіанти)[13];
• Фасад колгоспного кіно для північних районів (1941)[13];

1944—1945

• Низькі металеві грати (штахети, 9 типів) і металеві грати (12 типів) для скверів та набережних Москви[13];
• Огорожа скверу на Театральній площі в Москві (три варіанти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
• Реконструкція і забудова вулиці Чкалова (від Курського вокзалу до Краснохолмського мосту), річки Яузи і Таганської площі (низка варіантів протягом 1944—1947 років)[13];

1946

• Реконструкція і забудова Смоленської площі, Ростовської і Смоленської набережних (разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
• Будівлі міністерств на Смоленській площі в Москві (серія варіантів; разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
• Реконструкція Преображенського кладовища в Москві[13];

1947

• Меморіальна дошка на будинку де мешкав і працював Ілля Рєпін у Москві (барельєф роботи скульптора Сергія Моргачова)[b][13];
• Висотна адміністративна будівля на Смоленській площі в Москві (три форпроєкти і два ескізні проєкти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[c][14];
• Огорожа будинку відпочинку архітекторів СРСР в Гаграх (виконані робочі креслення; разом з Людмилою Варзар)[14];

1952—1956

• Надгробний пам'ятник Євгену Лансере на Новодівичому кладовищі в Москві [d][14];
• Новоарбатський міст в Москві. Варіант Проєктстальконструкції[14];

1957—1959

• Комплекс будівель Західно-Сибірської філії академії будівництва і архітектури СРСР у Новосибірську (разом з Н. І. Гришиним та Валерієм Жилкіним; затверджений)[14];
• Будівля посольства СРСР у Белграді (два проєкти; не реалізовані)[14];
• Телевізійна башта в Москві (металевий варіант)[14];
• Житлові будинки готельного типу на західній стороні Смоленської площі (два варіанти; разом з Людмилою Варзар)[14];
• Типові школи на 320, 480 і 960 учнів (разом з Е. С. Бєлєнькою та Т. Н. Костомаровим)[14];

1960—1963

• Пам'ятник на могилі Володимира Щуко на Новодівичому кладовищі в Москві. Робочі креслення[15];
• Комплекс 14-ти поверхових готелів на Смоленській площі в Москві (разом з Людмилою Варзар)[15];
• Пам'ятник Володимиру Леніну в Усольї-Сибірському (скульптор Леонід Тазьба; затверджений до будівництва)[15];
• Нова будівля Міністерства зовнішньої торгівлі на Бережковській набережній в Москві (низка варіантів) і реконструкція площі Київського вокзалу (не закінчений)[15];
• Пам'ятник піонеру-герою Колі М'яготіну в Кургані (скульптор Юрій Поммер, прийнятий до будівництва)[15].

конкурсні

1922—1926

• Палац праці у Москві (1922, разом з Адольфом Мінкусом; заохочувальна премія)[11];
• Будівля Акціонерного товариства «Аркос» у Москві (1923—1924, разом з Адольфом Мінкусом)[11];
• Пам'ятник Володимиру Леніну в Одесі (1924; перша рекомендація на придбання)[11];
• Будівля Промбанку в Свердловську (1925, разом з Адольфом Мінкусом; 3-я премія)[11];
• Пам'ятник на місці дуелі Олександра Пушкіна (1926; 4-та премія)[11];
• Будинок Текстилю в Москві (1926, разом з Адольфом Мінкусом)[11];

1931

• Будинок культури Союзу працівників кооперації та держторгівлі в Москві (разом з Георгієм Олтаржевським; визнаний кращим і премійований)[11];
• Будинок культури у Вятці[11];
• Будівля Військової академії імені Михайла Фрунзе у Москві (I тур разом з А. С. Ромовим; визнаний кращим і премійований)[11];

1932

• Типові бензозаправочні станції Авторемпостачу (1-ша та 4-та премії)[12];
• Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР і Всеросійського центрального виконавчого комітету на 250 автомобілів в Москві, з 4-поверховою стоянкою автомобілів (визнаний кращим)[12];
• Будівля Військової академії імені Михайла Фрунзе у Москві (II тур разом з А. С. Ромовим)[12];

1934

• Державний театр Туркменської РСР в Ашгабаті (співавтор Іван Фомін)[12];
• Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР і Всеросійського центрального виконавчого комітету на 800 автомашин у Москві на Краснохолмській набережній, з семиповерховою стоянкою автомашин (визнаний кращим)[12];
• Народний комісаріат важкої промисловості на Красній площі у Москві (співавтори: Іван Фомін, Павло Абросимов)[12];

1935

• Великий Краснохолмський міст у Москві, варіант Стальмоста (разом з Людмилою Варзар, інженер А. П. Єрченко)[e][12];
• Великий Кам'яний міст у Москві, варіант Стальмоста (за участю Н. С. Зарубіна, інженер В. А. Росновський)[12];
• Великий Кам'яний міст у Москві, варіант Міськмоста (за участю Н. С. Зарубіна, інженер Н. Я. Калмиков)[f][12];

1939—1941

• Пам'ятник на могилі Володимира Щуко в Москві (1940, I тур; подячна премія)[13];
• Пам'ятник на могилі Володимира Щуко на Новодівичому кладовищі в Москві (1941, II тур; перша премія, почесна грамота Спілки радянських архітекторів СРСР)[13];

1944—1945

• Пам'ятник на могилі Зої Космодем'янської на Новодівичому кладовищі у Москві (два проєкти; разом з Володимиром Гельфрейхом)[13];
• Типова будівля райкому ВКП(б) (визнаний кращим)[13];
• Типова будівля чотирикласної школи (разом з Адольфом Мінкусом; друга премія)[13];
• Пасажирські будівлі на залізничній магістралі Москва—Рига (5 типів; визнані кращими і премійовані)[g][13];

1946—1956

• Пам'ятник героїчним захисникам Москви 1941—1942 років на кладовищі Донського монастиря у Москві (1946, три варіанти)[13];
• Пантеон — пам'ятник вічної слави великих людей Радянської країни на Ленінських горах у Москві (1954, разом з Володимиром Гельфрейхом)[14];

1958—1960

• Палац Рад у Москві (1958, разом з Володимиром Гельфрейхом)[14][16];
• Пам'ятник Володимиру Леніну на Воробйових горах у Москві (1959, разом із скульптором Матвієм Манізером)[15];
• Пам'ятник Миколі Чернишевському в Москві (1960, скульптор Юрій Поммер)[15].

Реалізовані проєкти

у Москві

• Внутрішнє оздоблення головного входу і вестибюля нової будівлі Наркомату оборони СРСР (1934, разом з Людмилою Варзар та Левом Руднєвим)[12];
• Надбудова і загальна реконструкція корпусу Інституту хімічного машинобудування (1934)[12];
• Автобаза Центрального виконавчого комітету СРСР (урядовий гараж) на 600 автомашин на Пресненському Валу, з шестиповерховою стоянкою автомашин (1935, разом з Людмилою Варзар та Л. Давидовичем)[h][16][12];
• Павільйон «Зерно» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1936; проєктувався як павільйон «Тваринництво», збудований у 1938—1939 роках)[16][12];
• Великий Кам'яний міст (1936; співавтори: Володимир Щуко, Володимир Гельфрейх, інженер Н. Я. Калмиков; збудований 1938 року)[i][12];
• Внутрішнє оздоблення клубного корпусу урядового гаража на Пресненському Валу (1939—1940, разом з Людмилою Варзар)[13];
• Міст-шляхопровід на Варшавському шосе (1945)[13][16];
• Будівля Міністерства закордонних справ СРСР на Смоленській площі (1948—1952, співавтори Володимир Гельфрейх; Сталінська премія)[14];
• Станція метро «Ботанічний сад» (1952, співавтор Володимир Гельфрейх)[16][14];
• Сквер на площі Пушкіна (1949—1950, разом з Абрамом Заславським)[13][16];
• Житлові будинки на Смоленській площі та набережній (1956—1963, разом з Людмилою Варзар)[14];
• Планування та забудова мікрорайону Давидково у Київському районі (з 1963 року, у співавторстві з Михайлом Адріановим, Віталієм Соколовим, М. В. Лебовою)[15].

в інших містах

• Підпірна стінка до воріт Воронцовського палацу в Одесі (1923—1924)[11];
• Державна взуттєва фабрика № 4 у Києві (1928, разом з Адольфом Мінкусом; збудована 1-ша черга)[11];
• Експериментальний льонозавод у Торжку (1932, разом з Василем Єрамішанцевим)[12];
• Будівля торгового представництва СРСР у Делі в Індії (1956—1959, спільно з архітектором Миколою Полюдовим)[14].

Багатоповерховий гараж.	Великий Кам'яний міст.	Будівля МЗС СРСР.	Станція метро «Ботанічний сад».

Автор архітектурної частини низки надгробків у Москві та архітектурної частини низки пам'ятників:

надгробки

• на могилі Івана Фоміна на Новодівичому кладовищі (1949—1951, барельєф скульптора Георгія Мотовилова[13])[16];
• на могилі Григорія Лимановського на Введенському кладовищі (1953—1955)[14];
• на могилі Олександра Скрябіна на Новодівичому кладовищі (1956)[16][14];
• на могилі Михайла Шаронова на Новодівичому кладовищі (1959—1961)[15];
• на могилі Олександра Матвеєва на Новодівичому кладовищі (1962—1963)[15][16];
• на могилі Н. П. Налетова на Новодівичому кладовищі (встановлений у 1964 році)[15].
• на могилі Василя Кусакова на Новодівичому кладовищі (встановлений у 1964 році)[15].

пам'ятники

• Олександрові Пушкіну в Ростові-на-Дону (1956—1959; скульптор Гаврило Шульц)[17][14];
• Карлу Марксу в Ростові-на-Дону (1959, скульптор Мойсей Альтшулер)[17][14].

Надгробок І. О. Фоміна.	Надгробок О. М. Скрябіна.	Пам'ятник О. С. Пушкіну.	Пам'ятник К. Марксу.

Праці [18]

Автор праць з питань архітектури, зокрема:

опубліковані

• «Гаражи» // «Советская архитектура», 1933, № 3;
• «Проектирование Краснознаменной Военной академии РККА им. Фрунзе» // «Советская архитектура», 1933, № 5;
• «Проект типовой бензинозаправочной станции» // «Советская архитектура», 1933, № 6;
• «Проект Государственного театра в Ашхабаде» // «Архитектура СССР», 1934, № 9 (спів­автор Іван Фомін);
• «Дом Наркомтяжпрома в Москве» // «Архитектура СССР», 1934, № 10; (спів­автори Іван Фомін, Павло Абросимов);
• «Выставка работ академика архитектуры И. А. Фомина» // «Архитектурная газета», 1936, № 24;
• «Проект правительственного гаража» // «Мотор», 1936, № 12 (спів­автор Л. Давидович);
• «Ближе к творческим задачам (о работе Украинского отделения Союза советских архитекторов)» // «Архитектурная газета», 1938, № 71 (спів­автор Сергій Кожин);
• «Дом правительства УССР в Киеве» // «Архитектурная газета», 1938, № 33, 12 червня;
• «Решетки Большого Каменного моста в Москве» // «Творчество», 1938, № 11 (співавтори Володимир Щуко, Володимир Гельфрейх);
• «Горьковский радиус Московского метрополитена, станция „Площадь Свердлова“» // «Архитектурная газета», приложение, 1938, № 46;
• «Биография мастера (В. А. Щуко)» // «Архитектурная газета», приложение, 1939, № 5;
• «Творческий путь В. А. Щуко» // «Архитектурная газета», приложение, 1939, № 12;
• «Владимир Алексеевич Щуко (творческий путь)» // «Архитектура СССР», 1939, № 1;
• «Многоэтажные гаражи в СССР» // «Архитектура СССР», 1940, № 1;
• «Административное здание на Смоленской площади» // «Архитектура и строительство», 1949, № 6 (співавтор Володимир Гельфрейх);
• «20-этажное административное здание на Смоленской площади» // «Городское хозяйство Москвы» // 1949, № 7 (співавтор Володимир Гельфрейх);
• «20-этажное здание на Смоленской площади» // «Советское искусство», червень 1949, № 24 (співавтор Володимир Гельфрейх);
• «20-этажное здание в Москве» // «Знание — сила», 1949, № 6 (співавтор Володимир Гельфрейх);
• «Высотные здания в ансамбле города» // «Советское искусство», 1951, № 99 (співавтор Володимир Гельфрейх)[j];
• «Архитектура внутренних помещений высотного здания на Смоленской площади» // «Строительство и архитектура Москвы», 1953, № 2 (співавтор Володимир Гельфрейх);
• «И. А. Фомин» (монографія). Співавтор Нісс Пекарєва / Академия архитектуры СССР. Госстройиздат, Москва, 1953;
• «Архитектурные железобетонные детали фасадов двух-пятиэтажных каменных жилых домов для строительства в РСФСР» / Бюлетень № 1 Московской архитектурной мастерской Министерства строительства СССР. Москва, 1955;
• «Талантливый мастер (к 70-летию В. Г. Гельфрейха)» // «Московский строитель», 26 травня 1955 (співавтор Олександр Хряков);
• «Реконструкция и застройка Смоленской площади (техническая информація ин-та Моспроект, № 2—3)»;
• «На путях творческой перестройки» // «Архитектура СССР», 1958, № 4;
• «Гостинница на Смоленской площади» // «Строительство и архитектура Москвы», 1962, № 8;
• «Давыдково. Новый жилой массив в Киевском районе» // «Строительство и архитектура Москвы», 1963, № 5;
• «О завершении градообразующих архитектурных комплексов» // «Строительство и архитектура Москвы», 1963, № 11;

неопубліковані

• «Лыжные станции» (робота виконана у 1933 році в Академії комунального господарства)[k];
• «Монография по архитектуре высотного административного здания на Смоленской площади», 1953;
• «Владимир Александрович Щуко (1878—1939), очерк о жизни и деятельности для книги „Люди русской науки“», 1954;
• «Иван Александрович Фомин (1872—1936), очерк о жизни и деятельности для книги „Люди русской науки“», 1954.

Образотворче мистецтво [19]

Живопис і малюнок займали друге місце у творчості митця. Багато подорожуючи Радянським Союзом створив серії робіт з архітектури російських міст, монастирів-фортець, садибних і церковних споруд, дерев'яної архітектури російського села, російської Півночі і республік СРСР. Створював акварельні картини, малював чорним і кольоровими олівцями, вугіллям, сангіною, пастеллю, крейдою, застосовував мішані техніки. Серед робіт:

• серія «Архітектура Старої Одеси» (1920—1925);
• серія робіт з архітектури Таганрога, Херсона, Кременчука (1924, 1935):
  • «Старий ринок у Херсоні» (1935);
• серія «Архітектура узбережжя Криму» (1924, 1933—1934);
  • «Стара Ялта» (1934);
• серія «Архітектура Архітектура Москви, що минає» (1934—1941):
  • «Дзвіниця церкви Успіння у Москві» (1935);
• серія «Архітектура старих російських міст» (1938—1943):
  • «Ярославль. Ансамбль у слободі Коровники» (1941);
• серія «Архітектура монастирів-фортець» (1938—1944);
• серія робіт з архітектури підмосковних та інших садибних та культових будівель (1939—1943);
• серія «Архітектура російського села» (1941—1943);
• серія «Архітектура міст Прибалтики» (1953—1955):
  • «Стара Рига» (1954);
  • «Вільнюс. Дворик лютеранської кірхи» (1955);
• серія «Архітектура Грузії» (1954);
• серія «Архітектурра Гірської Сванетї (Местія)» (1954);
• серія «Архітектура Вірменії» (1954):
  • «Вірменія. Скельний храм Гегард»;
• серія «Архітектура Російської Півночі» (1955):
  • «Каргополь»;
  • «Соловецький монастир»;
  • «Північне російське село»;
• серія «Архітектура Середньої Азії» (1956):
  • «Середня Азія. Хіва»;
  • «Середня Азія. Самарканд. Шах-і-Зінда»;
  • «Середня Азія. Хіва. Куполи Палван-Дарвазу»;
• серія «Архітектура Баку» (1957):
  • «Баку. Вулиця у фортеці»;
• серія робіт з архітектури Китаю: Пекін, Ухань, Кантон, Шанхай (1958);
• серія «Архітектура Дагестану» (1959):
  • «Дагестан. Аул Чох».

Автор подорожніх замальовок архітектури:

• Німецької Демократичної Республіки та Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961);
• Стамбула, Афін, міст Єгипту (1962);
• Львова, Костроми, Ростова Великого, Переяславля-Залєського, Вишнього Волочка, Торжка, Астрахані, Пскова, Печори, Ізборська та інших міст (1962—1963).

Виноски

1. Здійснена при будівництві будинку Військбуду на Тишинській площі.
2. Відлита у бронзі, не встановлена.
3. 2-й варіант ескізного проєкту був схвалений.
4. Взятий у будівництво, але не реалізований.
5. Застосований для Кримського мосту.
6. Покладений в основу подальшого проєктування.
7. Використані Союзтранспроєктом при проєктуванні пасажирських будівель на залізницях СРСР.
8. Розпочато будівництво у 1936—1941 роках. Збудовано на 500 автомашин.
9. Виконаний без скульптурних елементів
10. Ця стаття у розширеному вигляді розміщена у книзі «Проблема ансамбля в советской архитектуре». / Москва, 1952.
11. Витяги з цієї праці у книзі: Зверинцев С. П., Нестеров С. А. «Физкультурные сооружения» / ОНТИ, Москва. 1935.

Примітки

1. Минкус Михаил Адольфович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Л. Л. Полевой. Русские евреи. Аналитический справочник. — Нью-Йорк — Портланд, Орегон. — 2010. Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 6 листопада 2013.
3. М. А. Минкус, 1982, с. 5.
4. М. А. Минкус, 1982, с. 8.
5. М. А. Минкус, 1982, с. 13.
6. Енциклопедія сучасної України, 2019, Т. 21.
7. М. А. Минкус, 1982, с. 18.
8. Минкус Михаил Адольфович / Память народа. (рос.)
9. М. А. Минкус, 1982, с. 51—52.
10. М. А. Минкус, 1982, с. 106.
11. М. А. Минкус, 1982, с. 128.
12. М. А. Минкус, 1982, с. 129.
13. М. А. Минкус, 1982, с. 130.
14. М. А. Минкус, 1982, с. 131.
15. М. А. Минкус, 1982, с. 132.
16. Искусство стран и народов мира, 1971, с. 702, Т. 3.
17. Ростов-на-Дону // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
18. М. А. Минкус, 1982, с. 133—134.
19. М. А. Минкус, 1982, с. 107—116, 134.

Література

• Минкус Михаил Адольфович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Минкус, Михаил Адольфович // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1971. — Т. 3 (Молд. ССР — РСФСР). — С. 702. (рос.);
• Минкус Михаил Адольфович // Москва. Энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1980. — С. 406. (рос.);
• Варзар Л. В., Яралов Ю. С. М. А. Минкус. — Москва : Стройиздат, 1982. — 136 с. — (Мастера архитектуры) (рос.);
• В. І. Мироненко. Мінкус Михайло Адольфович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.

Біографії   Архітектура   СРСР