|
Мілован Джилас
Мілован Джилас (серб. Милован Ђилас, Milovan Đilas; *12 червня 1911, село Подбишче біля міста Колашин, Королівство Чорногорія — † 20 квітня 1995 Белград, Сербія) — політичний і державний діяч Югославії та міжнародного комуністичного руху, прибічник Йосипа Тіто, ідеолог і теоретик Комуністичної партії Югославії; член ЦК і Політбюро ЦК КПЮ (з 1940). Народний герой Югославії, генерал-лейтенант. Потім опозиціонер-дисидент, політичний в'язень, письменник, публіцист, поет; критик соціалізму і тоталітаризму. БіографіяВ 1929—1933 рр. вивчав філософію і право в Белградському університеті. З 1932 член підпільної Компартії Югославії. За революційну діяльність в 1933 засуджений до трьох років тюрми. В 1937 під час конфлікту між різними партійними угрупуваннями підтримав Й. Тіто, був обраний членом ЦК КПЮ. Під час громадянської війни в Іспанії (1936) воював у складі інтербригад. Під час німецької окупації Югославії був одним з організаторів партизанського руху. З кінця 1943 року член президії Антифашистського віча народного звільнення Югославії. Генерал-лейтенант. 5 вересня 1944 року нагороджений орденом Кутузова. У 1953 — заступник голови Союзного виконавчого віча (уряду) Югославії, один із чотирьох віце-президентів Югославії, з кінця 1953 — голова Союзної народної скупщини (парламенту). В січні 1954 позачерговий пленум ЦК СКЮ кваліфікував опубліковані в газеті «Борба» та журналі «Нова думка» статті Джиласа як антипартійні і зняв його зі всіх державних і партійних посад. 1955 року засуджений умовно на 18 місяців тюремного ув'язнення за «наклепницькі заяви, в котрих відображав стан у Югославії в злісно перекривленому вигляді». З 1956 по 1966 Джилас відбував ув'язнення тричі. Після звільнення в 1967—1968 Джилас об'їздив із лекціями США, Велику Британію, Італію, Австрію. Після повернення до Югославії в 1970—1986 знову був «невиїзним».
Син — Алекса Джилас (Aleksa Djilas), історик Критика соціалізму та комунізмуВ дослідженнях «Новий клас» (1957), «Недосконале суспільство» (1969), «Тюрми та ідеї» (1984) Джилас дав філософську та політичну характеристику суспільства, збудованого в СРСР та в країнах Східної Європи. Проаналізувавши соціальну та ідеологічну структури, панівні філософські, економічні та політичні концепції, офіційну теорію та практику діяльності держави, Джилас розкрив суть «нового класу» соціалізму — партійно-бюрократичного апарату. За Джиласом — один із найцікавіших феноменів соціалізму є те, що формально проголошуючи побудову безкласового суспільства як ціль, комуністи після захоплення політичної влади неминуче завжди і всюди створюють власне класове суспільство з єдиним привілейованим класом — «новим класом». Не вважаючи цей термін строго науковим, Джилас часто використовував до нього синоніми: «номенклатура», «правлячий шар», «каста». На думку Джиласа, створене К. Марксом поняття суспільства і його історії не відповідає дійсності і являє собою «катаклізмене розуміння суспільства». Віддаючи належне ролі соціальних катаклізмів у людській історії, Джилас у той же час вважав, що вони не можуть тлумачитися ні як «абсолютний закон», ні як «ціль» суспільного розвитку. Відкидаючи як у принципі неправильне твердження К. Маркса про якусь «історичну місію робітничого класу», Джилас підкреслював, що історія ніде не підтвердила це припущення; що більше, ніхто не довів, що робітничий клас виступає за соціалізм. Характеризуючи комуністичний рух як по суті ідеологічний, а не робітничий, Джилас стояв на тому, що жоден комуністичний переворот (у тому числі і в Росії) не був ніколи пролетарським. «Практичний утопізм» ленінського плану швидкоплинної побудови безкласового суспільства закономірно породив сталінізм. Характеристика Джиласом окремих політичних діячів
Праці
Література
Посилання
Виноски |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
