|
Мілевський Флоріан Цезарович
Мілевський Флоріан Цезарович (28 березня 1935 р., с. Макарівська Буда, Київська обл. — 12 квітня 1994 р., с. Макарівська Буда, Київська обл.) — радянський та український поет, журналіст. Життєвий шляхМілевський Флоріан Цезарович народився 28 березня 1935 року в селі Макарівська Буда на Київщині, в сім'ї колгоспника. Батько — Мілевський Цезар Станіславович (1906 р.н.) був учасником воєних дій у Другій світовій війні та трагічно загинув в бою у Вінницькій області.[1] Мати — Мілевська Станіслава Адольфівна (1903 р.н.). Батьки за походженням поляки, відповідно і національність у дітей збереглася. В сім'ї Мілевських було четверо дітей — його сестра Мечеслава, яка і досі живе на Київщині, сам Флоріан, брат Адольф (помер у 1997 р.) та сестра Антоніна (померла у 2018 р.)
Його дідусь — Мілевський Станіслав Валентинович (польською - Валентович) народився в 1880 році в с. Буда Макарівська Макарівського повіту Київської губернії, в селянській родині. Освіти не отримав. Проживав у с. Макарівська Буда, працював у своєму господарстві і був прихожанином місцевого храму. 23 січня 1930 — заарештований по груповій справі «Макарівської релігійно-католицької громади», що «активно проводила антирадянську роботу на селі».[2] В обвинувальному висновку він був представлений як «затятий патріот Польщі, до Радянської влади ставився негативно, проводив антирадянську роботу, налаштовуючи селян проти Радянської влади». 9 травня 1930 — звільнений до суду під підписку про невиїзд. Подальша доля невідома[3]. Після закінчення семирічки в рідному селі вчився у Забуянській середній школі. Потім працював у колгоспі, служив у Радянській армії, був художником-оформлювачем на заводі. Після демобілізації — став літературним працівником редакції районної газети «Ленінська зоря» у селищі Макарів Київської області. Розпочав друкуватися в періодиці з 1958 року. Його вірші друкувалися в журналах: «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна», газетах «Літературна Україна», «Колгоспне село».[4] Про вірші поета схвально відгукувалися Володимир Сосюра і Андрій Малишко. Перша збірка його віршів вийшла під назвою «Камінь цвіте іскрами» [1] («Молодь», 1966), наступна — «Небо криничара» [2] (1972). В наш час знайти обидві книги можна в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича. Електронну версію можна завантажити на http://www.twirpx.com/ Флоріан Мілевський був членом спілки письменників України. 70-тій річниці з дня Народження поета було присвячено вечір пам'яті його творчості. Декілька статей у газеті «Макарівські вісті» і в наш час розповідають про життя і творчість свого земляка, а саме журналісти І. Захарченко та В. Остапчук. Помер Флоріан Цезарович 12 квітня 1994 року. Поет похований у рідному селі Макарівська Буда. Про поета в ЗМІ
ТворчістьАкорди Наш дім - орган. І східців тих акорди Весь день гучать на радісні лади: Коли трудар по них уранці сходить, Басисте "до-ре" чується завжди. Коли спішать дівчата ясноокі На фабрику чи сісти за книжки, Роняють східці ноти більш високі - Як "мі-фа-соль" музичать каблучки. Коли ж назустріч сонцю й вітровію З м'ячем збігають ті, кому по сім, Клавіатура східців шаленіє, Струмкує життєрадісним "ля-сі". ...Вдаряє день в клавіатуру сходин, День повен сміху, клопоту й звитяг І награє найкращу із мелодій - Мелодію бентежного життя! ВІЛЬХА …Сам і коник, і вершник, скакав я у лози — ТАТО Що в дитинстві взяте в душу, НЕБО КРИНИЧАРА Копаю вглиб — Примітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мілевський Флоріан Цезарович
|
||||||||||||||||||||||||||
