Морозов Юрій Іванович

Морозов Юрій Іванович
Народився	30 березня 1836(1836-03-30)  Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	30 квітня 1900(1900-04-30)  (64 роки) Харків, Російська імперія
Діяльність	фізик
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

Юрій Іванович Морозов (30 березня 1836(18360330), містечко Сокілка Кобеляцький повіт Полтавської губернії — 30 квітня 1900, Харків) — український фізик, гідролог, метеоролог, професор Харківського університету

Життєпис

Народився 30 березня 1836 року в містечку Соколки Кобеляцького повіту у сім'ї обер-офіцера. Закінчив Катеринославську гімназію.[1]

27 серпня 1853 поступив до Імператорського Харківського університету під іменем Єгор Морозов, навчався за власним утриманням. Закінчив у 1857 році.

У 1859/60 навчальному році, вже як Юрій Морозов, ад'юнкт фізико-математичного факультету Харківського університету, читав фізичну географію та метеорологію.

У 1864 році отримав ступінь магістра фізики за дисертацію «О солнечном спектре и спектральных наблюдениях».

«В 1869 г. доцент Харьковского университета Ю.И. Морозов разработал установку для телеграфирования переменными токами разной частоты. Попытки осуществить частотное телеграфирование привели в 1874 г. к открытию возможности телефонирования».[2]

Джерела

• s:ru:ЭСБЕ/Морозов, Юрий Иванович
• Перчик Е.Л., Коробов А.И. Профессор Императорского Харьковского университета Юрий (Георгий) Иванович Морозов - изобретатель частотной связи // Universitates: наука и просвещение. 2006. № 3. С. 57-61.
• В.М. Московкин. Выдающееся достижение в области телеграфии профессора Ю. И. Морозова и роль в нем его учителя профессора В. И. Лапшина [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Научные ведомости БелГУ. Серия История. Политология. 2015 № 13 (210). Выпуск 35, 148-163 [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Городничин П.Т., Шляпоберский В.И. Работы в области телеграфии в XIX в. // Труды по истории техники. Материалы первого совещания по истории техники 1952 года. М., 1953.
• Яроцкий А.В. П.М. Голубицкий - пионер отечественной телефонии. М., 1954.
• А.В. Яроцкий. Морозов Юрий Иванович // Большая Советская Энциклопедия, 2-е издание, том 42. 1956.
• Л.Н. Копничев. Телеграфная связь // Большая Советская Энциклопедия, 3-е издание, том 25. 1976.
• Об одновременной передаче нескольких депеш по одной проволоке (способ Морозова) // Российский государственный исторический архив. Ф. 289. Д. 2830 (1869 г.)
• Роговский Е.^[ru] Морозов Юрий Иванович // С. 78-81. Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). Под ред. проф. И.П. Осипова и проф. Д.И. Багалея. Харьков. Харьк. ун-т, 1908. 625 с. разд. паг.; 18 л. портр. [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] / Репр. изд. - Вступ. ст. Т. Г. Павловой. – Харьков: Изд-во «САГА», 2008. – 42, VI, 357, 248, XIV, 18 c. портр. - ISBN 978-966-2918-48-9

Примітки

1. В.М. Московкин. Выдающееся достижение в области телеграфии профессора Ю. И. Морозова и роль в нем его учителя профессора В. И. Лапшина [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Научные ведомости БелГУ. Серия История. Политология. 2015 № 13 (210). Выпуск 35, 148-163 [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.]
2. Смирягин А.Г., Яроцкий А.В. Телеграфия // Большая Советская Энциклопедия. М., 1956. Изд. 2. Т. 42. С. 138–143.