Могилівці (Брянська область)

село Могилівці
рос. Могилевцы
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Климівський район
Поселення Сачковицьке сільське поселення
Код ЗКАТУ: 15228850001
Код ЗКТМО: 15628460151
Основні дані
Населення 447 осіб (2010)
Поштовий індекс 243074 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати: 52°22′45″ пн. ш. 32°17′03″ сх. д. / 52.379166666667° пн. ш. 32.284166666667° сх. д. / 52.379166666667; 32.284166666667 Редагувати інформацію у Вікіданих
Водойма струмок
Мапа
Могилівці (Росія)
Могилівці
Могилівці

Мапа

Могилівці[1] (рос. Могилевцы) — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Входить до Сачковицького сільського поселення. Населення становить 447 осіб (2010). У селі міститься пам'ятка української архітектури XVIII століття — Миколаївська церква 1761 року.

Положення

Лежить над струмком Овечка[2] (або Горбач[3], Чадинка[4]).

Історія

У Гетьманщині та Російській імперії

Вперше згадується як село в акті Стравинського 1620 року[4]. Після створення держави Війська Запорозького (України), належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини[4]. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав власницьку Ропську волость, до якої серед іншого належала слобідка Могилівці, у володіння землевласнику Михайлові Рубцю, право власності на яку було підтверджено в універсалі 1670 року гетьмана Дем'яна Многогрішного[4]. Як зазначав історик Олександр Лазаревський, те, що Могилівці в 1665 році згадувалися вже як слобідка, вказувало на те, що попереднє село було розорене й наново поселене власником Михайлом Рубцем[4]. 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь[4].

За переписом Малоросії 1723 року, Могилівці були селом Ропської волості, мали 20 козацьких дворів, 27 дворів «ґрунтових» посполитих і 14 хат «бобилів»[4]. Після смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році волость перейшла у державне володіння[4]. 1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський[4]. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 86 дворів і 113 хат, з них козацьких: 28 дворів, 39 хат; козацьких підсусідських: 4 дворів і 5 хат; селянських: 44 дворів, 52 хати, 3 бездвірних хат; різночинських підсусідських: 10 дворів і 14 хат[4].

З другої половини XIX століття село належало до Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії[2]. Станом на 1859 рік Могилівці були державним, козацьким і власницьким селом, у якому налічувалося 161 двір і 983 мешканців (479 чоловіків і 504 жінок), діяла одна православна церква[3]. Село тоді лежало в 1-му стані повіту, на поштовому тракті з Новозибкова в Чернігів[3]. Відстань до Новозибкова становила 28 верст[3]. У 1885 році у селі було 116 дворів і 1088 жителів, православна церква та 4 вітряні млини[5]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1050 осіб (464 чоловіків та 586 жінок), з них 1040 православних[6]. У 1901 році в селі налічувалося 1204 жителів (641 чоловік і 563 жінок)[2].

Українська державність у 1917—1919 роках

Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада 10 (23) червня 1917 року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії[7]. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту[8]. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія[9]. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 року проголосив незалежність Української Народної Республіки[10]. Після російської радянської окупації України Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року[11].

Радянські часи

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[3] 983 —
1885[5] 1088 +10.7%
1897[6] 1050 −3.5%
1901[2] 1204 +14.7%
2002[12] 507 −57.9%
2010[13] 447 −11.8%
Динаміка населення

Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії[11]. З 1926 року — у складі Брянської губернії[11], з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області[11]. З 1944 року в Брянській області[11].

Населення

За переписом 2002 року чисельність населення села становило 507 осіб[12]. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 447 осіб[13].

Пам'ятки

  • Дерев'яна церква святого Миколи Чудотворця 1761 року[14]. Пам'ятка українського церковного будівництва XVIII століття[14]. У середині ХІХ року перебудована, добудовано дзвіницю та бічні приділи[14]. На початку XXI століття здійснено нову реконструкцію храму, розібрано стару та наново зведено дзвіницю[14].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Стецюк К. І. Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50-70-х роках XVII ст. — Київ : Вид-во Академії наук Укр. РСР,, 1960. — С. 119.
  2. ↑ а б в г Список населенных мест Черниговской Губернии, имеющих не менее 10 жителей по данным 1901 года. — Чернигов : Тип. Губ. Правления, 1902. — С. 105. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б в г д Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. — СПб., 1866. — С. 122. (рос. дореф.)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Лазаревскій А. Описаніе Старой Малороссіи: Матеріалы для исторіи заселенія, землевладѣнія и управленія / Тип. К. Н. Милевскаго. — Кіевъ, 1888. — Т. I. Полк Стародубскій. — С. 395, 426. (рос. дореф.)
  5. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 118. (рос. дореф.)
  6. ↑ а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г / Тройницкий Н. А.[ru]. — СПб, 1905. — С. 265. (рос. дореф.)
  7. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради до украінського народу, на Украіні й по-за Украіною сущого. Украінська Центральна Рада. У Київі. Року 1917, місяца червня (іюня) числа 10.
  8. ↑ Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні. Петроград, 4 (17) серпня 1917 р.
  9. ↑ Універсал Украінськоі Центральноі Ради. Украінська Центральна Рада. У Киіві 7 листопаду (ноября) 1917 року.
  10. ↑ Четвертий Універсал Української Центральної Ради. Київ: 1917.
  11. ↑ а б в г д Вортман Д. Я. Стародубщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  12. ↑ а б 2002 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  13. ↑ а б 2010 census. Russia (Брянская область). pop-stat.mashke.org. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  14. ↑ а б в г Миколаївська церква (перебудована сер. ХІХ ст.) 1761 рік. Російська Федерація, Брянська область, Климівський р-н, с. Могилівці. «Наша Парафія» | Українська Церковна Архітектура.

Посилання