Мови Чорногорії
Мови Чорногорії — це мови, якими розмовляють у Чорногорії. Згідно з конституцією Чорногорії, прийнятою у 2007 році, Чорногорія має лише одну офіційну мову, визначена як чорногорська. Однак під час перепису населення 2011 року 42 % населення назвали сербську рідною мовою, тоді як чорногорська була другою за поширеністю — 37 %. Це обидва стандартизовані різновиди колишньої сербохорватської мови, поряд із боснійською та хорватською. Однак офіційний стандарт для чорногорської все ще перебуває в процесі формування. Чорногорська мова написана латиницею та кирилицею, але зростає політичний рух за використання лише латинського алфавіту. Визнаними мовами меншин є албанська, боснійська та хорватська. Станом на 2017 рік албанська мова є офіційною мовою муніципалітетів Подгориця, Ульцинь, Бар, Плєвля, Рожає та Тузі.[1] Крім того, в Чорногорії є кілька сотень італійців, зосереджених у Которській затоці (Каттаро). Мови меншин ЧорногоріїЄвропейська хартія регіональних мов або мов меншин набула чинності в Чорногорії в червні 2006 р. після здобуття незалежності Чорногорією від Державного союзу Сербії та Чорногорії 3 червня 2006 р.[2] У конституції Чорногорії від 2007 року задекларовано, що чорногорська мова є офіційною мовою країни, тоді як боснійська, хорватська, сербська та албанська мови є офіційними.[3] Конституція встановлює, що офіційними мовами є мови груп, які становлять щонайменше 1 % населення Чорногорії, згідно з переписом населення 2003 року. Закон про національні меншини визначає, що відсоток представників національних меншин у загальній чисельності населення місцевого самоврядування повинен становити 15 %, щоб їхня мова та писемність були введені в офіційний вжиток.[4] Засоби масової інформації, засновані урядом Чорногорії, зобов'язані транслювати новини, культурні, освітні, спортивні та розважальні програми мовами меншин. Меншини та їхні члени мають право на освіту їхньою мовою в системі регулярної та професійної освіти. Діалекти
Див. такожПримітки
|