Мишлаєвський Владислав Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мишлаєвський.
Мишлаєвський Владислав Олександрович
Народженняневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть15 жовтня 1951(1951-10-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ульм, Тюбінген, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
Рід військпіхота
ОсвітаПерший кадетський корпус (Санкт-Петербург) і Павловське військове училище Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Полковник
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня

Владисла́в Олекса́ндрович Мишлає́вський (нар.? — пом.15 жовтня 1951) — полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку. У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Служив у Російському Корпусі. Син відомого генерала від інфантерії Олександра Захаровича Мишлаєвського.

Життєпис

Родина

Батько Олександр Захарович Мишлаєвський (нар.13 березня 1856, Златопіль — пом.1920) — відомий генерал від інфантерії, професор, історик.

Навчання

Закінчив Перший кадетський корпус (1907), Павловське військове училище (1909), випущений в лейб-гвардії 3-й стрілецький полк.

Військова діяльність

6 грудня 1913 року отримує підвищення з підпоручика в поручики з вислугою з 6 серпня 1913 року[1].

1915 року учасник Першої світової війни у чині поручик, контужений[2], але залишився в строю, був поранений і відправлений до петроградського шпиталю[3].

Полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку.

В січні 1920 року командир одного із загонів Білої армії у районі Сочі, де на той час працював у шпиталі Михайло Булгаков і чи то чув про нього, чи й, навіть, познайомився[4]. Ймовірно саме через це у романі Біла гвардія є персонаж з таким же прізвищем. Існує тогочасна поштотелеграма за його підписом[5].

У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Евакуйовано на кораблі «Модіг».

В еміграції

В еміграції в Югославії, голова Союзу Інвалідів у Белграді. Працював в Управлінні залізниці.

Служив у Російському Корпусі з 31 жовтня 1941 року - молодший офіцер 4-ї сотні 2-го батальйону 1-го полку (обер-лейтенант), з січня 1942 року - командир 4-ї сотні того ж полку (гауптман), з грудня 1942 року командир 1-ї роти 3-го полку, з 22 грудня 1944 року - командир охоронної роти при штабі 4-го полку[6].

Після 1945 року — в Німеччині в таборі DP, з 1947 року голова ряду відділів Союзу Інвалідів. Очолював Мамингенський, Анберський та Дармштадтський підрозділи.

Останні роки життя

Помер після складної операції 15 жовтня 1951 року в Ульмі, Німеччина.

Нагороди

Сім'я

Дружина Любов.

Донька Людмила.

Зазначення

  1. ↑ О производстве за выслугу лет офицеров гвардии на 6 декабря 1913 года. Фонд 400 оп. 9 дело 34404//Форум ВГД(рос.)
  2. ↑ Газета «Русское слово» Воскресенье, 12-го июля 1915г. N 160//Форум ВГД(рос.)
  3. ↑ Газета «Русское слово» Среда, 15-го июля 1915г. N 162.//Форум ВГД(рос.)
  4. ↑ Соколов Борис Расшифрованная «Белая Гвардия». Тайны Булгакова.(рос.)
  5. ↑ Знакомьтесь, Мышлаевский//LiveJournal(рос.)
  6. ↑ ЧИНЫ РУССКОГО КОРПУСА. БИОГРАФИЧЕСКИЙ СПРАВОЧНИК В ФОТОГРАФИЯХ. МОСКВА 2009//Форум ВГД(рос.)
  7. ↑ а б Высочайшие приказы о чинах военных//Форум ВГД(рос.)

Посилання

Джерела


Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.