Миронова Марія Володимирівна

Миронова Марія Володимирівна
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася24 грудня 1910 (6 січня 1911) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія
Померла13 листопада 1997(1997-11-13)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (86 років)
Москва, Росія
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, кіноакторка
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва (1927Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський театр естради та мініатюр;
Табакерка
Роки активностіз 1934 Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМихайло Слуцький Редагувати інформацію у Вікіданих і Олександр Менакер Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМиронов Андрій Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDbID 0592498 Редагувати інформацію у Вікіданих

Марія Володимирівна Миронова (1910/19111997) — російська радянська актриса театру, кіно, естради. Народна артистка СРСР (1991).

Походження та навчання

Марія Миронова народилася 24 грудня 1910 (6 січня 1911) року (за іншими джерелами — 25 грудня 1910 (7 січня 1911) року[2]) в Москві, в родині шкільної вчительки Єлизавети Іванівни (1876—1937) та службовця Володимира Миколайовича Мироновых (1881—1950).[3].

У 1927 році закінчила Театральний технікум імені Анатолія Луначарського (нині Російський інститут театрального мистецтва — ГІТІС).

Творчість

У 1927—1931 роках — актриса МХАТУ 2-го. У 1932—1936 роках — Московського мюзик-холу. У ці роки грала в Московському театрі оперети та Московському театрі транспорту (нині Московський драматичний театр імені Миколи Гоголя). Потім у 1938—1946 роках працювала в Московському театрі естради і мініатюр (нині театр «Ермітаж»). У 1947 році грала в Камерному театрі під керівництвом А. Таїрова.

Під час Другої світової війни Марія Миронова грала на фронті в акторських бригадах.

На початку 1928 року вперше вийшла на сцену Колонного залу Будинку Спілок як естрадна актриса з розповідями Антона Чехова. За довгі роки роботи на естраді, актриса яскравого обдарування, створила чимало комедійних і гостро сатиричних образів (естрадні вистави «Говорять листи», «Ви їх пізнаєте», «Справи сімейні» (1954), «Плями» (1959), «Чоловіки та жінки» (1971), «Номер у готелі» (1976), «Вовки в місті» Лева Шейніна (1964)). Виконувала монологи, які писали для неї Аркадій Арканов,Григорій Горін, Семен Альтов, Олександр Володарський, Мар'ян Бєлєнький тощо.

З 1948 року працювала в дуеті зі своїм чоловіком, естрадним актором Олександром Менакером, з 1952 року — у створеному ними Театрі двох акторів. З 1954 року дует «Миронова та Менакер» — у Московському театрі естради.

У різний час співпрацювала з «Москонцертом».

Більше ста записів естрадних мініатюр, інтермедій, вистав за участю актриси зберігається в колекції радіофонду, включаючи таких відомих авторів, як Михайла Зощенка, Михайла Ардова, Леоніда Ленча, Володимира Полякова, Бориса Ласкіна, Володимира Диховічного, Моріса Слободського[4].

З 1990 року — актриса Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова («Табакерка»). У 1995 році відбувся її бенефіс у театрі «Школа сучасної п'єси».

Востаннє актриса вийшла на сцену у виставі «Йшов старий від баби» Семена Злотнікова.

У кіно дебютувала в 1938 році, у фільмі Григорія Александрова «Волга, Волга» (Зоя Іванівна, секретарка Бивалова).

В 1984 році випустила у співавторстві з Олександром Менакером книгу «…У своєму репертуарі».

Смерть

Померла 13 листопада 1997 року (за іншими джерелами — 12 листопада[5]) в Центральній клінічній лікарні Москви.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

Родина

Нагороди та звання

Театр

Театр «Табакерка»

  • бура"Вчитель російської" А. М. Буравського — Козицька

Театр «Школа сучасної п'єси»

  • «Йшов старий від баби» С. Злотнікова — стара

Фільмографія

Ролі

Ігор Ільїнський та Марія Миронова у фільмі «Волга, Волга»
Файл:Мемориальная доска М.В. Мироновой и А. С. Менакеру.jpg
Меморіальна дошка Марії Мироновій та Олександру Менакеру на будинку 7 в малому Власьєвському провулку Москви
  1. 1934 — Настуся Устинова / Настенька Устинова — Конкордія
  2. 1938 — Волга, Волга / Волга-Волга — Зоя Іванівна, секретарка Бивалова
  3. 1940 — Злочин і покарання / Преступление и наказание  — Горбушкіна
  4. 1954 — Веселі зірки / Весёлые звёзды — Миронова
  5. 1954 — Запасний гравець / Запасной игрок— Ольга, дружина директора заводу
  6. 1954 — Ми з вами десь зустрічалися / Мы с вами где-то встречались — Вероніка Платонівна Малярська, пліткарка
  7. 1955 — Одного чудового дня / В один прекрасный день — Тетяна Петрівна Озерова, дружина скрипаля
  8. 1956 — Дорогоцінний подарунок / Драгоценный подарок — Леокадія Михайлівна
  9. 1958 — Шофер мимоволі / Шофёр поневоле  — Ганна Власівна Пастухова
  10. 1960 — Цілком серйозно / Совершенно серьёзно — мати Жори
  11. 1961 — Питання виховання / Вопросы воспитания — мати Вовочки
  12. 1962 — Блакитний вогник-1962 / Голубой огонёк-1962 — виконавиця жартівливої пісні «На деревах синій іній»
  13. 1963 — Короткі історії (новела «Випадок у літаку») / Короткие истории (новелла «Случай в самолёте») — пані Христина
  14. 1963 — Вперта дівчина / Упрямая девчонка — Олена Гнатівна
  15. 1966 — Казки російського лісу / Сказки русского леса — пасажирка таксі
  16. 1969 — Викрадення / Похищение — артистка Миронова
  17. 1969 — Старий знайомий / Старый знакомый — Віра Степанівна Дядькова, заввідділу культури міськвиконкому
  18. 1971 — Фитиль (фільм № 110 «Формалісти») / Фитиль (фильм № 110 «Формалисты»)
  19. 1974 — Яка у вас посмішка / Какая у вас улыбка — Ольга Павлівна, старший коректор
  20. 1977 — Майже смішна історія / Почти смешная история — телеграфістка
  21. 1978 — Чоловік і жінки (фільм-спектакль) / Мужчина и женщины — всі жіночі ролі
  22. 1980 — Жиголо і Жиголетта / Жиголо и Жиголетта  — літня акторка
  23. 1980 — Призначення / Назначение — Лідія Григорівна Ляміна
  24. 1982 — Понеділок-день важкий / Понедельник-день тяжёлый — Софія Іванівна
  25. 1985 — Маріца / Марица  — Віолетта
  26. 1988 — Ешелон / Эшелон — стара
  27. 1991 — Казус імпровізус / Казус импровизус — пенсіонерка Козицька
  28. 1996 — Йшов старий від баби / Уходил старик от старухи — стара

Озвучування мультфільмів

  • 1953 — Лісовий концерт / Лесной концерт — Щур
  • 1957 — В одній їдальні / В одной столовой
  • 1966 — Про злу мачуху / Про злую мачеху  — Фекла
  • 1968 — Обережно, щука! / Осторожно, щука!  — Щука
  • 1969 — Примхлива принцеса / Капризная принцесса  — королева
  • 19841985 — Лікар Айболить / Доктор Айболит  — Варвара

Участь у фільмах

  • 1983 — Я повертаю Ваш портрет (документальний)
  • 1991 — Андрій (документальний)
  • 1992 — Лідія Русланова (документальний)

Архівні кадри

  • 2003 — Марія Миронова (з циклу телепрограм каналу ОРТ «Щоб пам'ятали») (документальний)
  • 2005 — Марія Миронова (з циклу передач телеканалу ДТВ «Як йшли кумири») (документальний)
  • 2011 — Так, я цариця! Марія Миронова (документальний)

Книги

  • 1984 — «Марія Миронова і Олександр Менакер у своєму репертуарі».

Пам'ять

  • У 1999 році в Москві (Малий Власьєвський провулок, будинок № 7) відкрито музей-квартира родини Миронових.
  • На цьому ж будинку встановлена меморіальна дошка Марії Мироновій та Олександру Менакеру.

Примітки

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Миронова Марія Володимирівна — RuData.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 22 квітня 2022.
  3. Андрій Миронов і Я. Роман-сповідь — Тетяна Єгорова — Книги Google. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 22 квітня 2022.
  4. Миронова І Менакер. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  5. Кіно, Театр + ТБ. Календар AllDates.Ru : 6 Січня. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 25 лютого 2019.

Література

  • Б.М. Поюровский. Мария Миронова. Александр Менакер… В своём репертуаре. — М: ГЦТМ им. А.А. Бахрушина, 2011. — 498 с. — (Бахрушинская серия). — 3000 экз. — ISBN 978-5-901977-32-3. (рос.)

Посилання