|
Микола Кулицький
Мико́ла Кули́цький (28 червня 1903, Глиняни — 28 жовтня 1970, Чикаго) — український картограф, географ, літерник. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор Українського вільного університету. Основний технічний картограф-рисувальник видання Атляс України й сумежних країв, та карт і картосхем до Енциклопедії українознавства, монографії Ґеоґрафія українських і сумежних земель та інших видань. Разом з учителем та другом Володимиром Кубійовичем формували науковий дуумвірат[1]. ЖиттєписНародився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько Михайло та мати Ганна — займалися хліборобством, рільництвом та бджільництвом [2]. Рід Кулицьких згадується в документах часів Хмельниччини серед повсталих проти міщанського старости та серед тих, які брали участь у захопленні Жванецького замку. Його предком був Кирило Кулицький, війт Глинян у 1780-х роках. Він був співучасником Йосифинських земельних реформ та упорядковував земельний кадастр для міста 1789 року. Прадід і дід також були війтами цього міста. Батько та дід Іван брали участь у будівництві кам'яної церкви святого Миколая 1894 року, організовували читальню «Просвіти» в Глинянах та були науковими меценатами. Зокрема, надавали фінансову підтримку геологові Тадеушові Вісньовському для археологічних розкопок на Східній Галичині. У громадському житті XIX століття родина Кулицьких була активними поборниками москвофільства[3]. Микола Кулицький завершив початкову школу в Глинянах. Надалі у 1916—1917 роках він продовжив навчання в Академічній гімназії Львова. Після складання іспитів атестату зрілості у 1924 році, Кулицький вступив до філософського факультету Львівського університету Яна-Казимира, та у 1925 році перевівся в Ягеллонський університет у Кракові, у якому навчався до 1930 року. В університеті він вивчав право, географію, геологію та демографію[3]. Під час навчання Кулицький одружився з донькою ботаніка та діяча НТШ Миколи Мельника[4]. Їх сини, Йосип та Теодор, стали адвокатами. Син Степан обрав професію рільника. Син Михайло помер у ранньому віці. Єдина донька Кулицького Марія померла у 1928 році[3]. Під час навчання в Кракові на Кулицького, як на доброго рисувальника, звернув увагу правник Павло Баб'як[4]. Тоді ж він почав товаришувати з Володимиром Кубійовичем у 1928 році під час спільної дослідної поїздки до Словаччини[4]. На початку 1930-х працював приватно як географ і картограф. Тоді ж зблизився з іншими українськими вченими, зокрема Іваном Крип'якевичем та Юрієм Полянським. Від 1930 року Кулицький член Географічної комісії НТШ. У 1933 році склав головні іспити, але неуспішно склав іспит з філософії та захисту докторської дисертації про зимарки на Гуцульщині (писав під керівництвом Єжи Смоленського[pl]). З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.[4]. У 1936—1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в Берліні. Проте навчатися в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»[5]. У 1938 році працював у Кооперативному ліцеї у Львові[6]. У 1930-х також малював карти до Української загальної енциклопедії. У 1934—39 роках разом Кубійовичем, Микола Кулицький видали підручні та стінні карти України й Галичини[7]. Надалі, у 1937—1939 роках видавець краєзнавчого журналу «Наша Батьківщина», видання туристичного-краєзнавчого товариства «Плай»[8]. Від 15 березня 1939 року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. На початку Другої світової війни Кулицький за посередництвом німецької переселенської комісії виїхав й поселився у Кракові. У місті він керував картографічно-статистичним бюро при Українському центральному комітеті[9]. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації[10]. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині[11]. 1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до Криниць, де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав до рідного міста, в Глиняни. Далі прийшла наступна евакуація до Баварії до села Кауфбойренщини[11]. У Баварії часто блукав по лісах, почав городникува́ти, за що дружина Кубійовича Дарія називала його «огірковою душею». Від того часу почав втрачати зацікавлення до науки[11]. Після війни у 1946—1948 роках навчався та викладав курси в Українському вільному університеті[12]. В університеті він успішно склав докторський іспит з філософії та здобув звання доктора у 1949 році за попередньою краківською дисертацією[13][4]. Надалі брав участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для Інституту національних дослідів при НТШ[11]. На початку 1950-х років Микола Кулицький з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго. У цьому йому допоміг дядько Володимир Ґалан. Кулицький влаштувався в приватній картографічній компанії NcNally Company, де пропрацював близько шістнадцяти років[14][11]. У Чикаго відійшов від наукової діяльності та українського життя. Остання його наукова доповідь датована 4 вереснем 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»[11][15]. Підготував декілька карт для українських освітян Канади та США. Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому Українському цвинтарі святого Миколая[15]. Наукова діяльністьУкраїнське наукове середовище ще за життя високо визначали талант та внесок Миколи Кулицького до картографії[16][17]. Його перші дослідження присвячені вивченню проблематики теоретичної та прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Зокрема, Кулицький довів залежність розміщення і творення поселень від типу ландшафту, на прикладі карпатських зимарків. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»[18]. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фінансування на видання підручної адміністративної карти Галичини[19]. Також у міжвоєнний період він опублікував монографію про читання й використання топографічних карт. В 1934—1939 роках, Микола Кулицький, разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини[20]. Впродовж 1939 по 1943 рік він фахово досліджував статистику населення в Українському комітеті в Кракові[8]. У редакційній колегії Енциклопедії українознавства Кулицький відповідав за карти та діаграми[21]. На його особисте прохання не вживати його прізвища, про Кулицького не згадується у вступному слові до ЕУ в переліку осіб, що готували видання енциклопедії[22]. Вибрані роботиАвтор близько 200 наукових картографічних робіт. Писав також статті й популярну літературу. Згідно з Енциклопедією українознавства та уточненням бібліографії[23][24][25], найбільш важливими були:
Примітки
Див. такожДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||
