Мен Чан

Мен Чан
2-й Правитель Пізньої Шу
10 вересня 934 — 23 лютого 965 року
Попередник: Мен Чжісян
Спадкоємець: Падіння держави
 
Народження: 9 грудня 919(0919-12-09)
Тайюань, КНР
Смерть: 12 липня 965(0965-07-12) (45 років)
Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Поховання: Tomb of Meng Changd
Країна: Царство Пізня Шу[1]
Батько: Мен Чжісян[1]
Мати: Empress Dowager Lid
Шлюб: Q8251169? і Хуажуй
Діти: Meng Xuanjued[1], Meng Xuanbaod, Princess Fengyid, Princess Luanguod[1] і Meng Xuanzhed[1]

Мен Чан (кит.: 孟昶; піньїнь: Mèng Chǎng; 9 грудня 919 — 12 липня 965) — другий і останній правитель Пізньої Шу періоду п'яти династій і десяти держав.

Біографія

Був сином і спадкоємцем засновника держави Мен Чжісяна. Зайняв трон після смерті батька восени 934 року.

Його правління, що тривало понад три десятиліття, було відносно мирним і спокійним. Пізня Шу стала осередком мистецтва, зокрема літератури, оскільки Мен Чан усіляко підтримував митців.

Незважаючи на те, що Пізня Шу була найспокійнішим з південних царств, вона не розвивалась в економічному й військовому сенсах, що зрештою призвело до її занепаду.

Коли 960 року припинила своє існування остання з «п'яти династій» — Пізня Чжоу, а їй на зміну прийшла династія Сун, імператор останньої, Чжао Куан'їнь, розпочав процес об'єднання Китаю під своєю владою. 965 року він змусив Мен Чана визнати Пізню Шу володіннями Сун. Невдовзі Мен Чан помер.

Девізи правління

  • Мінде (明德) 934—938
  • Ґуанчжен (廣政) 938—966

Примітки

  1. ↑ а б в г д China Biographical Database

Джерела

  • Mote, F.W. (1999). Imperial China (900-1800). Harvard University Press. с. 11, 15, 21. ISBN 0-674-01212-7.
  • Стара історія П'яти династій, гл. 136
  • Історичні записи П'яти династій, гл. 64
  • Історія Сун, гл. 479
  • Цзи чжи тун цзянь, гл. 275, 278, 279, 281, 282, 283, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294
  • Сюй цзи чжи тун цзянь, гл. 2, 3, 4
  • Весняні й осінні аннали Десяти держав, гл. 49