У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Менюк.
Менюк Георгій (Джордже) Миколайович (20 травня 1918(19180520), Кишинів — 8 лютого 1987, Кишинів) — молдовський радянський письменник. Перекладач на молдовську мову творів української літератури та інших літератур СРСР. Народний письменник Молдови з 1982 року.
Біографія
Родом з української родини. У 1937—1940 роках навчався у Бухарестському університеті. У 1957—1959 роках був головним редактором журналу «Нистру».
Творчість
Друкуватися почав 1934 року. Автор збірок віршів «Внутрішній космічний світ» (1939), «Балади і сонети» (1955), «Час Лера» (1969), книги критичних статей «Образ у мистецтві» (1940), поеми «Пісня зорі» (1948), книг новел і оповідань «Диск» (1968), «Дельфін» (1969) та інших, збірок есе й оповідань «Розрив-трава» (1959), «Наш друг — поезія» (1964), «Останній вагон» (1965), «Сонячний циферблат» (1966), «Калоян» (1967). Ліричні роздуми становлять основу поетичних збірок Менюка «Вірші» (1954), «Балади і сонети» (1955), «Ліричні строфи» (1956), «Час колядки» (1969) та інших. Для дітей написав книжку «У сороки на балу» (1957). Переклав «Слово о полку Ігоревім».
Україні присвятив низку віршів, зокрема «Тобі, Україно». Перекладач творів Т. Шевченка, Л. Забашти та інших українських письменників. Переклав Шевченкового «Юродивого» та поезії «І небо невмите, і заспані хвилі», «Ой три шляхи широкії», «Мій боже милий, знову лихо!»[1], «Чи не покинуть нам, небого». За редакцією Менюка вийшли «Вибрані твори» Шевченка молдовською мовою (Кишинів, 1961).
Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, Державною премією МРСР за 1972 рік.
Українські переклади
- Дельфін. К. — 1976. (Переклад А. М'ястківського).
Примітки
Література
Посилання